історія

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Міністерство освіти і науки України

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ПІНЧУК ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 94(477.82)«1941/1950»:323.269.3(043.5)

ДИСЕРТАЦІЯ

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
НА ВОЛИНІ У 1941 Р. – СЕРЕДИНІ 1950-Х РР.
(НА МАТЕРІАЛАХ КАМІНЬ-КАШИРСЬКОГО РАЙОНУ)

Спеціальність 032 «Історія та археологія»
Галузь знань 03 «Гуманітарні науки»

Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________Л. В. Пінчук

Науковий керівник: Кучерепа Микола Михайлович, кандидат історичних
наук, професор.

Дисертація є ідентичною іншим примірникам дисертації
Голова спеціалізованої вченої ради ДФ (вказати номер)
д. і. н., проф. В. К. Баран

Луцьк–2023

2

АНОТАЦІЯ

Пінчук Л. В. Український національно-визвольний рух на Волині у
1941 р. – середині 1950-х рр. (на матеріалах Камінь-Каширського району).
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі
знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». –
Волинський національний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2023.
Сучасні підходи до наукового пізнання та доступ до архівних матеріалів
дають змогу комплексно дослідити український національно-визвольний рух на
території Камінь-Каширського району в 1940-х – середині 1950-х рр. ХХ ст.:
його мету, розвиток, учасників і досягнення. Запропонована дисертація є
першим цілісним дослідженням визвольної боротьби українського народу в
роки Другої світової війни та повоєнний період у межах зазначеного району.
На сьогодні історичні дослідження дедалі частіше привертають увагу
науковців, а їх важливість посилюється наявністю історичних прогалин на
локальному рівні. Недостатня оцінка результатів визвольної боротьби
українського народу та низька комунікація з населенням стали суттєвим
підґрунтям для російської агресії у ХХІ ст. Об’єктивна оцінка проблем,
пов’язаних із розгортанням та результатами визвольної боротьби в попередні
століття, посилить стійкість національної позиції та збільшить кількість
національно-свідомого населення.
У цьому дослідженні проаналізовано стан наукового вивчення вказаної
проблеми. Виокремлено три групи історіографічних праць – радянську,
вітчизняну й зарубіжну. У них відображено загальну характеристику становища
українського визвольного руху на території сучасної України загалом та Волині
зокрема в 1940–1950-х рр. Однак украй мало досліджень акцентують увагу саме
на особливостях локальної боротьби.
Виконання поставлених завдань зумовило застосування широкої бази
джерел. Зокрема, використано матеріали Державного архіву Волинської

3
області, архівів управління Служби безпеки України у Волинській області,
управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та
чимало документів із Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Окрім архівних матеріалів, у процесі роботи опрацьовано збірники документів і
матеріалів, мемуари, усні свідчення, фотоматеріали.
Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах
історизму, об’єктивності, системності, науковості та всебічності.
Поєднання різних методів і принципів історичного пізнання дало змогу
зреалізувати поставлені завдання й досягти визначеної мети.
У міжвоєнний період на території Камінь-Каширщини сформувався
націоналістичний рух, котрий відстоював національну ідею – побудову
самостійної Української держави. Із цією метою його представники розгорнули
активний спротив політичним режимам – спочатку – польському, а згодом –
німецькому та радянському.
Розширення мережі ОУН і формування підвалин повстанської армії
збіглося з німецькою окупацією, що ознаменувало новий етап визвольної
боротьби на цій території.
В означений період район підпорядковувався Поліському обласному

проводу на чолі з Іваном Литвинчуком та структурно входив до Брест-
Литовської округи. Із літа 1942 р. керівником організації в районі був Аркан

(Євтух Омелянюк). Із 1942 р. по вересень 1943 р. функції районного провідника
виконував Ярослав (Кузьменко). Активні осередки ОУН на території району
були в селах Качин, Сошично, Ниці, Мельниці, Личини, Ольбле-Ляцьке.
Починаючи з весни 1943 р., на території району з’являються перші
повстанські групи: «Озеро» на чолі з Ю. Стельмащуком, «Котловина» –
С. Ковалем, «Січ» – П. Антонюком. Уже влітку 1943 р. тут зафіксовано три
активні сотні УПА: Маркевича (командир Петро Відьмук), Погорєльця
(командир Микола Чубетейко), Величка (командир Іван Величко).
Основними завданнями ОУН й УПА були протистояння німецьким
окупаційним силам та захист цивільного населення. Повстанці активно
перешкоджали зборам продовольства й вивезенню цивільних осіб на примусові

4
роботи до Рейху. Задля виконання таких завдань підривали залізничні колії та
іншу транспортну інфраструктуру.
Водночас, поки повстанці боролися проти німців на військовому фронті,
ОУН вела активну інформаційну боротьбу, що полягала передусім в
інформуванні населення про реальну мету жорсткої політики німецького
режиму.
Інший фронт боротьби для національно-визвольних сил у період
німецької окупації стосувався радянської партизанки та польських військових
формувань.
Перші розвивалися на території району паралельно з українським
повстанським рухом. Складність цього протистояння полягала в схожості їхніх
методів боротьби, джерелах наповнення кадрового потенціалу тощо. Окрім
фізичного взаємознищення, обидві військові формації мали активні бойові
зіткнення з метою тактичної переваги в отриманні продовольчого й побутового
забезпечення. Адже і ті, й інші цілковито залежали від допомоги місцевого
населення.
Протистояння з польськими воєнізованими формуваннями мало декілька
вимірів. Насамперед тому, що поляки були інтегровані в різні ворожі для
українського визвольного руху формації, діяльність яких там полягала в такому:
по-перше, це участь поляків у німецькій поліції, яка грабувала населення,
по-друге – сутички з УПА в лавах радянських партизанів. Однак у повстанців
були конфлікти й із польською самообороною, яка сформувалася передусім у
місцях компактного проживання польського населення. Більшої ваги
протистоянню між поляками та українцями додавав той факт, що вони мали
абсолютно різні погляди на майбутнє Волинського регіону. Поляки сподівалися
на його повернення до складу Польської держави, а українські націоналісти й
УПА робили все можливе, щоб створити Українську незалежну державу.
Боротьба на інформаційному фронті між українським визвольним рухом
та радянськими й польськими формуваннями лише підкреслювала
неможливість їх співіснування.

5
Із початком вигнання німецьких військ українське підпілля вступило в
новий етап своєї боротьби, що полягав у намаганні не допустити встановлення
радянського окупаційного режиму на цій території.
Тому з перших днів березня 1944 р. УПА була змушена вести запеклі бої
з різними радянськими військовими формуваннями (Червоною армією,
партизанами, прикордонниками, військами внутрішніх справ і державної
безпеки). Проти націоналістичного руху та збройного підпілля використано
широкий масив агентурної роботи й різноманітні репресивні заходи. Протягом
другої половини 1940-х рр. військовий і психологічний тиск здійснювався не
лише на представників підпілля, але й на членів їхніх родин. Дружин, батьків,
дітей і навіть далеких родичів радянська влада виселяла у віддалені регіони
СРСР, провокуючи підпілля на припинення боротьби. Іншою метою таких
заходів було позбавлення регіону ворожого елементу та переривання ланцюжка
забезпечення підпільної боротьби (провіант і кадровий ресурс). Однак навіть у
складних умовах підпілля проводило різні акції задля недопущення депортацій.
Іншою, не менш важливою ланкою боротьби було недопущення
встановлення радянського адміністративного апарату. Цей фронт передбачав
знищення новоприбулих радянських чиновників, ліквідацію місцевих
комуністів і їхніх симпатиків (сільських голів, їхніх заступників, депутатів
тощо), перешкоджання колективізації та продовольчим поборам. В
інформаційній пропаганді українські націоналісти намагалися переконати
населення в згубності радянської політики й мотивували продовжувати
боротьбу.
Зрештою, друга половина 1950-х рр. зумовила припинення повстанської
боротьби через виснаження, великі кадрові втрати та переважаючі сили
противника.
Ключові слова: український національно-визвольний рух, Організація
українських націоналістів, Українська повстанська армія, Камінь-Каширський
район, Волинська область.

ВСТУП

Актуальність теми. Важливим напрямом історичних досліджень на
сучасному етапі є вивчення історії окремих регіонів. Адже саме воно формує
уявлення про загальні закономірності та особливості історичного процесу, дає
змогу простежити тяглість і взаємозв’язок між подіями та явищами в регіоні.
Попри те, що нині наше суспільство переживає певний етап
«націоналізації та героїзації», ставлення частини населення до визвольної
боротьби під проводом ОУН й УПА залишається неоднозначним. Проблемні
питання визвольної боротьби в період Другої світової війни не вирішені також і
на локальному рівні в різних регіонах України. Камінь-Каширський район не
став винятком.
Унаслідок свого географічного положення в міжвоєнний період територія
району та сусідніх із ним не входила до адміністративних територіальних меж
Волині, що суттєво обмежило його вивчення в контексті складних історичних
процесів регіону.
Навіть та кількість матеріалу, що наявна в нашому розпорядженні про
міжвоєнний період, свідчить, що тут діяв потужний націоналістичний спротив.
Події Другої світової війни лише загострили національні пориви населення
Камінь-Каширщини. Особливого розвитку український визвольний рух на цих
теренах набув із початку 1940-х рр., а саме від часу німецької окупації.
Специфічності дослідженню цієї проблеми надає той факт, що практично
одночасно тут розвивалися різні військово-політичні воєнізовані формування:
українські націоналісти (бульбівці, бандерівці, мельниківці), радянські та
польські партизани. Водночас український визвольний рух вів боротьбу з двома
тоталітарними режимами – німецьким і радянським.
Власне об’єктивне вивчення досвіду визвольної боротьби на вузькому
локальному рівні дасть змогу усунути викривлені історичні факти та знизити
градус суспільної напруги до негативного трактування діяльності ОУН й УПА.
Також це посилить становлення національної свідомості мешканців регіону,

15
котра довгий час формувалася крізь призму заздалегідь нав’язаних радянських
наративів.
Сучасна російська агресія проти нашої держави ще більше актуалізувала
потребу інформування українського суспільства про визвольну боротьбу та її
героїв. Адже нині наше покоління вступило в черговий етап боротьби за свою
свободу й суверенітет, проти спадкоємців радянського режиму. По-перше, ми
спостерігаємо відродження українського партизанського руху на тимчасово
окупованих територіях. По-друге, російська пропаганда нині використовує досі
наявні в нашому суспільстві стереотипи, зокрема й історію ОУН та УПА як
інструмент маніпуляції. Саме тому в роботі важливо показувати тяглість
історичних процесів і зв’язок поколінь. Така політична тактика
відпрацьовується як усередині свого суспільства, так і на тимчасово
окупованих територіях. На нашу думку, саме недопрацювання в питаннях
якісної оцінки визвольної боротьби нашого народу в попередні століття сприяє
поширенню в нашому суспільстві проросійських наративів.
Окрім того, відсутність комплексних досліджень із цієї проблеми є
додатковим свідченням актуальності теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Наукове
дослідження здійснене в межах наукової теми 0119U001845 «Актуальні
проблеми нової та новітньої історії України: суспільство, політика, культура»
кафедри історії України та археології Волинського національного університету
імені Лесі Українки.
Мета дисертації – комплексне дослідження загальних тенденцій й
особливостей діяльності українського національно-визвольного руху на
території Камінь-Каширського району в 40-х – середині 50-х рр. ХХ ст. на
основі здобутків сучасної української історичної науки та нових джерел.
Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:
 проаналізувати ступінь вивченості теми;
 охарактеризувати джерельну базу дослідження;
 ідентифікувати організаційну структуру ОУН й УПА на початку
1940-х рр.;

16

 визначити основні напрями антинімецької боротьби;
 виявити основні збройні формування, які діяли в межах
досліджуваного району;
 простежити взаємозв’язок між поляками та радянськими партизанами в
«польському питанні»;
 проаналізувати основні форми й методи боротьби ОУН та УПА проти
радянського режиму в 1944 – середині 1950 рр.
Об’єктом дослідження є український націоналізм в 1940-х – середині
1950-х рр.
Предмет дослідження – український національно-визвольний рух на
Волині в 1941 – середині 1950-х років (на матеріалах Камінь-Каширського
району).
Хронологічні рамки дослідження визначаються початком 1940-х –
серединою 1950-х рр. Нижньою хронологічною межею є 1941 р., коли
розпочалося німецьке вторгнення на Волинь та район зокрема. Верхньою
хронологічною межею є середина 1950-х рр., час активного переслідування
представників ОУН й УПА радянською карально-репресивною системою;
завершальний період збройного опору УПА на території району.
Географічні межі дослідження обмежені північною частиною Волині, а
саме Камінь-Каширським районом у межах територіального поділу 1991 р.
Методологічна основа роботи. В основу роботи покладено принцип
історизму, який розглядає всі процеси суспільного життя в закономірному й
логічному розвитку в історичному часі та просторі. У процесі роботи над
темою застосовувався комплексний підхід, що передбачає її різностороннє
вивчення, тобто виокремлення певних аспектів теми, дослідження кожного з
них і поєднання в єдиній системній структурі. Під час дослідження цієї
проблеми використовувалися як загальнонаукові методи, так і спеціальні.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено спробу
комплексно розглянути діяльність українського національно-визвольного руху
на прикладі локального регіону.

17

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
уперше:
 систематизовано збройні підрозділи УПА, які діяли в районі у
визначений час;
 простежено особливості мобілізації цивільного населення до лав УПА
та Червоної армії;
 охарактеризовано участь та визначено складові діяльності польського
населення в радянському партизанському русі проти ОУН й УПА;
уточнено та вдосконалено:
 відомості про рядовий і керівний склад ОУН й УПА в районі;
 відомості щодо німецької політики стосовно національно-визвольного
руху;
подальшого розвитку набули:
 знання про українсько-польські суперечності на тлі військових дій у
1943–1944 рр.;
 відомості про репресії щодо представників націоналістичного руху та
їхніх родин.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Фактичний
матеріал, основні положення й висновки дисертації можуть бути використані
під час вивчення курсів загальної та локальної історії. Окремі розділи роботи
можуть бути корисні на уроках історії України з теми «Наш край».
Матеріали роботи можуть становити цінність під час написання
узагальнювальних робіт з історії України, Волині, окремих сіл Волинської
області.
Порушені в роботі проблеми дають змогу краєзнавцям, науковцям й
оглядачам переосмислити суперечливі питання, пов’язані з боротьбою ОУН та
УПА на вузькому локальному рівні.

Накопичений фактографічний матеріал можна використати в масово-
просвітницькій і музейній роботі для оформлення тематичних експозицій.

18
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
обговорювалися на засіданнях кафедри історії України та археології
Волинського національного університету імені Лесі Українки впродовж 2020–
2022 рр. й апробовані на конференціях, а саме: «Минуле і сучасне Волині та
Полісся. Камінь-Каширський район в історії України і Волині» (Луцьк –
Камінь-Каширський, 19–20 жовтня 2020 р.); «Молода наука Волині: пріоритети
та перспективи досліджень» (Луцьк, 14–15 травня 2019 р.); «Молода наука
Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк, 12–13 травня 2020 р.);
«Інтеграція освіти, науки та бізнесу в сучасному середовищі: літні диспути:
“WayScience”» (Дніпро, 1–2 серпня 2019 р.); «Молода наука Волині:
пріоритети та перспективи досліджень» (12–13 травня 2021 р.).
Публікації. Основні твердження й висновки дисертації відображено в
п’яти наукових фахових виданнях.
Результати дослідження відображено в 13 статтях, п’ять із яких
опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку МОН
України, пʼять – у наукових працях та матеріалах міжнародних і всеукраїнських
конференцій, що засвідчують апробацію матеріалів дисертації, три – наукові
праці, які додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура дослідження побудована за проблемно-хронологічним
принципом. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу,
трьох розділів, загальних висновків, посилань, списку використаних джерел
(291 позиція) та 12 додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, із яких
основний текст становить 183 сторінки.

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Стан наукового вивчення теми
З огляду на сучасні події (російська агресія), у яких опинилася наша
країна, дослідження з історії боротьби за свою державність набувають
особливої актуальності. У радянський час об’єктивне вивчення українського
визвольного руху було неможливим. Адже до 1960-х рр. між радянським
керівництвом й українським визвольним рухом ще тривало активне
протистояння.
Проблема вивчення історії українського національно-визвольного руху
періоду Другої світової війни набула особливої гостроти після розпаду СРСР і
здобуттям Україною незалежності. Цьому посприяли розсекречення радянських
документів в архівах України, послаблення ідеологічного напруження в
суспільстві, відсутність партійного контролю.
Зважаючи на досить велику кількість робіт, у яких тією чи іншою мірою
досліджується проблема українського національно-визвольного руху на Волині
в контексті локальної історії, доцільно здійснити їх аналіз за кількома групами:
1) праці радянських дослідників; 2) наукові дослідження вітчизняних істориків
та діаспори; 3) роботи зарубіжних учених.
Перша група досліджень відзначається суттєвими обмеженнями,
продиктованими небажанням радянського керівництва породжувати будь-яку
полеміку стосовно намагань певної частини українського суспільства створити
свою державність. Адже в радянській парадигмі не існувало ніякої
окремішності, був лише спільний радянський простір. Крім того, тривалий
конфлікт між радянською карально-репресивною системою й українським
визвольним рухом був на поверхні.
Зважаючи на те, що історична наука розглядалася передусім як
інструмент державної політики, її завданням було будь-що стерти з пам’яті

20
«радянської людини» будь-яку позитивну інформацію про ОУН та УПА. Тому
роботи раннього післявоєнного часу були радше пропагандистським
інструментом, ніж виявом наукової об’єктивності. У наявних історіографічних
дослідженнях можна виокремити три провідні напрями. Перший полягав у
спробі переконати суспільство в несамостійності УПА. Для цього поширювався
наратив про колабораційні зв’язки повстанців із військами вермахту. Саме такі
тези просували В. Замлинський, В. Бєляєв, М. Рудницький1

, В. Небесний2
.
Однак, попри суттєву тенденційність, деякі дослідження, зокрема Л. Грицьківа,
С. Герасименка3

та Ю. Омельчука4

, цінні тим, що в них, хоч і фрагментарно, але

відображено волинську ситуацію в 1944 р.
Другий наратив, відображений у радянській історіографії, полягав у
загостренні акцентів щодо боротьби УПА проти Червоної армії. Натомість
просувалися тези про відсутність протистояння українських націоналістів із
німцями. І нарешті – третій напрям досліджень був покликаний довести
начебто антинародний характер українсько-радянського протистояння. Для
легалізації цього наративу збройна боротьба УПА й підпілля ОУН проти
партійних функціонерів, представників радянської влади, бійців самооборони
чи винищувальних батальйонів, сільських активістів висвітлювалися як
злочини проти мирного населення. До того ж часто відділам УПА та
підпільникам приписували дії спецгруп НВКС, які під виглядом повстанців
чинили злочини проти цивільного населення. Вищеописані наративи
відображено в роботі «Невідворотна відплата: за матеріалами судових процесів

1
Замлинський В. Боротьба проти німецько-фашистських загарбників на Волині.
Український історичний журнал. Київ, 1964. No 5. С. 75.; Бєляєв В., Рудницький М. Під
чужими прапорами. Київ: Рад. письменник, 1958. 112 с.
2 Небесний В. ОУН – ярмарок по продажу шпигунів. Львів: Книж.-журн. вид-во, 1962. 56 с.
3
Герасименко С., Грицьків Л. Вирок виносить. Київ: Політвидав, 1970. 142 с.
4 Омельчук Ю. Змова (про зрадницькі дії українських буржуазних націоналістів у
1941–1944 рр. на Ровенщині). Львів: Каменяр, 1967. 148 с.

21
над зрадниками Батьківщини, фашистськими катами й агентами
імперіалістичних розвідок» (упорядник М. Каришев)5
.

Одне з перших у радянській історіографії досліджень, присвячених УПА,
належить В. Давиденку6

. У ньому стверджувалося, що збройна боротьба на

заході України була бандитизмом і не була масовою, а ОУН – буржуазно-
націоналістична агентура Німеччини. Автор намагався довести, що український

народ не підтримував ОУН й УПА, але водночас визнавав незаконні дії
радянської влади періоду сталінізму, зазначаючи, що вони не мали нічого
спільного з ленінськими принципами національної політики. Широкий спектр
проблем Другої світової війни, які стосуються також УПА, висвітлював М. Коваль7
.
Спеціальних праць про діяльність ОУН й УПА на Камінь-Каширщині в
радянський час не було написано. Однак серед величезного масиву
узагальнювальних робіт доцільно виокремити ті, у котрих район згадано
опосередковано чи фрагментарно. Заслуговують на увагу 26-томна «Історія
міст і сіл УРСР. Волинська область»8

, 3-томна «Українська РСР у Великій
Вітчизняній війні Радянського Союзу. 1941–1945 рр.», а також «Українська
РСР у роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу: хроніка подій»
(голова редколективу – В. Клоков)9
.

Характерно, що в багатотомних загальних працях ні про військові, ні про
демографічні втрати СРСР у війні не згадувалося, тоді як про матеріальні
втрати написано детально.
5 Неотвратимое возмездие: по материалам судебных процессов над изменниками
Родины, фашистскими палачами и агентами империалистических разведок / сост.:
М. Е. Карышев. Москва: Воениздат, 1987. 360 с.
6 Давиденко В. А. Українська повстанча армія: Шлях ганьби і злочинів. Київ: Тов-во
«Знання УРСР», 1989. 48 с.
7 Коваль М. В. Боротьба населення України проти фашистського рабства. Київ: Наук.
думка, 1979. 135 с.; Коваль М. ОУН–УПА і третій рейх. Політика і час. 1991. No 6. С. 70–75.
8
Історія міст і сіл УРСР. Волинська область / за ред. П. Тронько. Київ: Голов. ред.
УРЕ АН УРСР. 744 с.
9 Українська РСР в Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр.: в
3-х т. Т. 1: Радянська Україна в період відбиття віроломного нападу фашистської Німеччини
на СРСР і підготовки умов для корінного перелому у війні. Київ: Політвидав України, 1967.
544 с.; Українська РСР в Великій Вітчизняній війні Радянського союзу 1941–1945 рр.: в
3-х т. Т. 2: Радянська Україна в період корінного перелому в ході Великої Вітчизняної
війни. Київ: Політвидав України, 1968. 520 с.; Українська РСР в Великій Вітчизняній війні
Радянського Союзу 1941–1945 рр.: в 3-х т. Т. 3.: Радянська Україна в завершальний період
Великої Вітчизняної війни. Київ: Політвидав України, 1969. 455 с.

22
У 1987 р. в Києві опубліковано збірник праць стосовно сіл Волині,
Житомирщини та Рівненщини, які потерпіли від німецької окупації10. Серед
переліку знищених німцями сіл Камінь-Каширського району згадано польську
колонію Майдан. Парадокс у тому, що в попередні десятиліття радянська
пропаганда приписувала цей злочин винятково українським націоналістам. У
цьому ж збірнику немає жодного натяку на український націоналізм.
Попри недоступність багатьох джерел і наявність ідеологічних обмежень,
радянським історикам удалось опрацювати основні проблеми війни та
повоєнного часу, визначити напрями подальших досліджень.
Перші ґрунтовні праці про український визвольний рух написані
представниками діаспори – учасниками або симпатиками подій визвольної
боротьби. Для цих праць характерні надмірна емоційність та тенденційність у
підборі матеріалів. Так, винятковість внеску ОУН(б) у визвольну боротьбу
намагається довести Петро Мірчук. У своїй науковій праці він розкриває
ідеологію й стратегію ОУН бандерівського крила. Серед цінного
фактологічного матеріалу відображено формування перших відділів УПА, у
тому числі й на Волині, господарське забезпечення, озброєння, особливості
бойової тактики. У питаннях військової боротьби вчений розповідає про бої з
німцями, визволення цивільного населення, яке відібрали для вивезення до
Німеччини. Окрему увагу приділено питанням, пов’язаним із повторною
окупацією західноукраїнських земель радянською владою. Однак підсумкові
судження науковця не завжди формуються на джерельній базі дослідження11
.
Для розгляду воєнної історії Волині важливі роботи безпосередніх
учасників подій, серед яких відзначимо наукову розвідку Миколи Лебедя
«Українська Повстанська Армія: її ґенеза, ріст і дії…»12 Однак праці такого

10 Дзвони пам’яті: книга про трагедію сіл Волині, Житомирщини та Ровенщини,
знищених фашистами у роки війни / упорядники: О. Богачук та ін. Київ, 1987. Вип. 3. 230 с.
11 Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942–1952. Мюнхен: [б. в.], 1953. 319 с.
12 Лебедь М. Українська Повстанська Армія: її ґенеза, ріст і дії у визвольній боротьбі
за Українську Самостійну Соборну Державу. Ч. 1: Німецька окупація України. Дрогобич:
Відродження, 1993. 208 с.

23
штибу мають свої недоліки, серед яких – політична заангажованість автора,
певний суб’єктивізм у висвітленні подій.
Справжнім ренесансом у вивченні українського національно-визвольного
руху став період незалежності України. На початку 1990-х рр. українські
науковці почали досліджувати т. зв. «білі плями» в історії визвольного руху, а
розсекречення архівних справ породило низку наукових доробків із теми.
Важливий внесок у вивчення проблеми визвольної боротьби в
1990-х рр. на території Волині зроблено колективом науковців у рамках
державних програм «Реабілітовані історією» та «Книга пам’яті». За підсумками
проєкту опубліковано низку томів, основу яких становлять документи
репресованих, у тому числі за націоналістичну діяльність. Основна частина
дослідження – це короткі біографічні довідки про репресованих громадян, які
народилися, жили чи тимчасово перебували на території області. Оскільки
прізвища репресованих подано в алфавітному порядку, то певну інформацію
про мешканців Камінь-Каширського району можна віднайти в кожному з
опублікованих томів.
Той масив персональної інформації про репресованих, який був
сконсолідований дослідниками проєкту, дає можливість спростити
першопочаткові розвідки молодих науковців у темах, пов’язаних із визвольним
рухом на Волині в період Другої світової війни та в післявоєнний час.
Комплекс проблем, пов’язаних із діяльністю ОУН(б) і запіллям УПА на
Волині й південному Поліссі в 1941–1944 рр., спробував дослідити історик
Володимир Ковальчук. Свою увагу він зосередив на питаннях структури та
мережі націоналістичного підпілля на Волині. Також увагу акцентовано на
ділову документацію запілля УПА. Потрібно відзначити широку
історіографічну й джерельну базу дослідження. Камінь-Каширський район
згадується переважно в контексті ВО «Турів» як її складова частина. Описано
діяльність політичного, господарського референта. Наявна інформація дає нам
уявлення про керівний склад цих структур, їхні звіти. Надзвичайно цінною для
дослідження є інформація про передмобілізаційні заходи на території району,

24
систему відбору новобранців тощо. Цього комплексу проблем стосуються
також інші роботи науковця13
.

Колосальну роботу з вивчення українського націоналістичного підпілля
та повстанського руху відображено в працях Івана Патриляка14. У своїх
дослідженнях він порушує широке коло питань, як-от: передумови й генеза
визвольного руху в Україні; протистояння з нацистським і сталінським
тоталітарними режимами; українсько-польські відносини під час війни.
Загальна хронологія описаних подій – від початку Другої світової війни до
ліквідації збройного підпілля радянськими силовими органами в 1960-х рр. Ще
одна важлива робота вченого стосується військової діяльності ОУН(б). Так, у
монографії «Військова діяльність ОУН(б) у 1940–1942 рр.» ґрунтовно досліджено
історико-ідеологічні причини мілітаризації ОУН(б), проаналізовано плани
розбудови збройних сил, розроблені керівництвом Організації до початку
німецько-радянської війни. Серед іншого висвітлено всі головні моменти, пов’язані
з військовим будівництвом, здійснюваним оунівцями в зазначений період.
Комплексний підхід до вивчення українського визвольного руху на
Волині періоду Другої світової війни здійснив історик Олег Ленартович. У
своїй роботі «Селянство Західної України у національно-визвольній боротьбі
1944–1950 рр.» науковець порушує питання участі селянства у визвольній
боротьбі. Адже саме селяни були носіями національної ідеї й становили
суспільно-економічну основу опору радянській системі. Автор також ґрунтовно
аналізує участь населення в антиколективізаційних заходах, що було одним із
завдань визвольної боротьби. У цьому питанні на чільне місце поставлено
інформаційну боротьбу. Зокрема, наведено приклади націоналістичних закликів
13 Ковальчук В. Діяльність ОУН(б) і запілля УПА на Волині і південному Поліссі
(1941–1944 рр.): монографія. Торонто: Літопис УПА, 2006. 512 с. (Серія: «Бібліотека
«Літопису УПА»». Т. 7). Також див.: Ковальчук В. Від підпілля ОУН до запілля УПА:
еволюція оонівської мережі на північно-західних українських землях. Український
археографічний щорічник. Київ; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць. 2004. Вип. 8/9. С. 381–409.
14 Патриляк І. «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націоналістичне підпілля
та повстанський рух (1939–1960 рр.): монографія / Центр досліджень визвольного руху.
Львів: Часопис, 2012. 592 с. Див.: Патриляк І. До питання про внесок ОУН та УПА у
боротьбу проти нацистських окупантів на території України. Український історичний
журнал. Київ, 2004. No 5. С. 81–95; Патриляк І. К. Військова діяльність ОУН(б) у 1940–
1942 рр. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2004. 598 с.

25
до населення з вимогою не вступати до колгоспів та руйнувати радянську
господарську інфраструктуру15
.

В іншій монографії «Український національно-визвольний рух на Волині
в роки Другої світової війни» О. Ленартович аналізує процеси, котрі сприяли
поширенню націоналістичної ідеології в регіоні. Досліджено збройну боротьбу
УПА, діяльність Т. Бульби-Боровця, Фронту української революції Т. Басюка.
Також увагу приділено спробам польсько-українського порозуміння в роки
війни. Детально охарактеризовано джерельну базу дослідження, підґрунтям для
якого став великий масив матеріалів (діаспори, вітчизняних і зарубіжних
праць)16
.
Видавничо-пропагандистській роботі ОУН і УПА в 1940–1950-х рр.
присвячена робота Олександри Стасюк17

. У монографії охарактеризовано
видавничу діяльність ОУН на українських землях періоду радянсько-німецької
війни та повоєнного десятиліття, вказано основні напрями видавничої політики
на кожному з етапів боротьби, накреслено схему діяльності пропагандистських
структур і підпільних друкарень.
Боротьбі радянської влади з українським підпіллям на початковому етапі
Другої світової війни присвячено окремий розділ монографії «Сталінські
репресії на західних землях України 1939–1953 рр.»18
Проблему протистояння між українськими повстанцями та радянськими
партизанами розкрито в наукових розвідках Анатолія Кентія, Володимира
Лозицького, Івана Капася, Андрія Сухих19. Досить маніпулятивною виявилася

15 Ленартович О. Селянство Західної України у національно-визвольній боротьбі
1944–1950 рр.: навч. посіб. Луцьк: [б. в.], 1998. 154 с.
16 Ленартович О. Український національно-визвольний рух на Волині в роки Другої
світової війни: монографія. Луцьк: Волин, нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. 412 с.
17 Стасюк О. Видавничо-пропагандивна діяльність ОУН (1941–1953 рр.). Львів:
Центр досліджень визвольного руху; Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України,
2006. 384 с.
18 Баран В., Сорока Ю., Токарський В. Сталінські репресії на західних землях України
1939–1953 рр. Львів: Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України, 2022. 296 с.
19 Кентій А., Лозицький В. Радянські партизани 1941–1944: світло й тінь. Київ: [б. в.],
2010. С. 80. Див.: Капась І. Радянський рух Опору в Україні: організація, легітимація,
меморіалізація (1941–1953 рр.): монографія. Київ: КІС, 2016. 208 с.; Сухих А. Початок
ескалації протистояння між радянськими партизанами й українським повстансько-

26
публікація В. Гики20. У праці доволі однобічно змальовано джерела
формування партизанського руху. Стверджується, що радянський
партизанський рух на Волині сформувався за сприяння та підтримки місцевого
населення й жодним чином не розкривається вплив вищого партійного
керівництва на організаторів перших підпільних загонів. Також не
повідомляється читачам про чинники, котрі сприяли вступу поляків до
радянського партизанського руху, а лише перераховуються деякі з них. У
роботах В. Гики відчуваються політична заангажованість та надмірне вживання
радянської термінології.
Ґрунтовним вивченням питань, пов’язаних із формуванням і діяльністю
СБ ОУН, займається Ярослав Антонюк21

. На значній архівній базі автор у своїх
роботах аналізує протистояння СБ ОУН із радянськими силовими органами,
винищувальними загонами. Важливим також є комплекс проблем, пов’язаних із
самоочищенням власне оунівської організації.
Деякі аспекти проблеми порушуються в наукових розвідках волинських
істориків. Серед таких потрібно відзначити праці В. Дмитрука «Вони боролися
за волю України», М. Кучерепи, «Історія Волині 1939–1941 рр.»22
.
Змальовуючи суспільно-політичні процеси на Волині, науковці торкаються
проблем визвольної боротьби в регіоні.
Серед монографій потрібно виокремити колективну працю викладачів
Східноєвропейського (Волинського) національного університету імені Лесі
Українки за науковою редакцією В. Барана «Західне Полісся: історія та

підпільним рухом на Волині. Наукові записки Національного університету «Острозька
академія». Острог, 2018. Вип. 27. С. 117–125.
20 Гика В. Партизанська боротьба на Волині як складова народного опору у Великій
Вітчизняній війні. Архіви України. 2010. No 2. С. 66–76.
21 Антонюк Я. Діяльність СБ ОУН на Волині. Луцьк: Волин. кн., 2007. 176 с.; Див.:
Антонюк Я. Боротьба СБ ОУН (б) з «дикими групами» на території Волині та Полісся (1944–
1951 рр.). Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Луцьк: Вежа, 2010. Т. 22. С. 120–124; Антонюк Я. Агентура СБ ОУН(б) у радянських
силових органах на території Волині (1946–1951 рр.). Історичні студії Волинського
національного університету імені Лесі Українки. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2010.
Вип. 3. С. 112–116.
22 Дмитрук В. Вони боролися за волю України. Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. Т. 3.
С. 404; Кучерепа М. Історія Волині: 1939–1941 рр.: навч. посіб. Луцьк: Волин. обл. друк.,
2006. 456 с.

27
культура». У роботі розглянуто історію й культуру регіону від найдавніших
часів до сьогодення. Поряд із висвітленням питання соціально-економічної та
політичної історії, розкрито окремі аспекти визвольної боротьби волинян
періоду війни й повоєнний час23
.

Одним із ключових сегментів зацікавленості істориків нової доби стали
проблеми локальної історії, трактування певних історичних подій, що
відбулись у регіоні. Ми розглянемо лише ті, які стосувалися району нашого
дослідження.
Журналіст Андрій Бондарчук у своїй праці «Обірване коріння нації.

Волинська хрестоматія»24 окремий розділ відводить історії Камінь-
Каширського району в період Другої світової війни та в післявоєнний час. На

основі свідчень, архівних матеріалів, у тому числі таких, що раніше були
засекречені, описано долю села Грива. У селі був сформований перший
партизанський загін, діяли українські націоналісти й інші проукраїнські
формування. У 1950-х рр. за опір радянській тоталітарній системі всіх
мешканців цього села виселено. Довгий час вони намагалися повернутись у

село, відбудуватися, та марно: чинний радянський режим прагнув стерти будь-
яку пам’ять про націоналізм, який розвивався в селі. Крім того, організатора

партизанського загону Коніщука ліквідовано в цьому селі. Також автор
розкриває аспекти мобілізації до УПА й протидію радянським мобілізаційним
заходам.
Зроблено чимало коментарів до викладу того чи іншого матеріалу, але
вони значною мірою не є узагальненням описаного, а радше поодинокими
судженнями, які не завжди мають обґрунтування. Висловлюючи певні
міркування про події, автор відходить від окреслених завдань. Матеріал щодо
визвольної боротьби досить хаотично викладений, часто повторюються ті чи
інші приклади. Існують припущення, що деякі матеріали, викладені в роботі, не

23 Західне Полісся: історія та культура: монографія / наук. ред. В. К. Баран. Луцьк:
Волин. обл. друк., 2012. 494 с.
24 Бондарчук А. Обірване коріння нації. Волинська хрестоматія. Київ: Вид-во ім.
Олени Теліги, 2011. 896 с.

28
стосуються історії району. Помилковими є назви деяких сіл, які, найімовірніше,
належали до сусіднього Маневицького району.

Ще один важливий внесок у вивчення визвольної боротьби камінь-
каширців зробили волинські історики Лариса Бондарук, Богдан Зек, Тетяна

Яцечко-Блаженко у книзі «Проект “Україна”. Волинь 1939–1946 років.
Окупована, але нескорена»25. Автори на основі документів спецслужб, свідчень,
через біографічні довідки розкривають долі відомих і маловідомих волинян,
які боролися за незалежність України в роки війни й після її закінчення. У
викладених і систематизованих біографіях простежено конкретні факти
визвольної боротьби. Так, у третьому розділі «Національно-визвольна боротьба
на Волині» (автор – Богдан Зек), у біографічній довідці ройового сотні
«Чумака» (Сергія Богдана) (Богдан, Бик, Чорний, Євген), знаходимо
інформацію про бої цієї сотні з поляками неподалік с. Бірки та з радянськими
партизанами в лісі поблизу с. Красний Бір. Із біографії командира загону
«Соборна Україна» Тихона Зінчука (Кубік, Ромб, Архип) дізнаємося про
знищення під його командуванням працівників НКВС і різноманітні диверсії на
території району. Інформативними виявилися дані про повстанця Івана
Гончарука із с. Грудки, якого радянська влада повторно засудила в 1989 р. та
розстріляла з метою демонстрування своєї могутності. У долі Івана Гончарука
авторка матеріалу Лариса Бондарук зуміла відобразити дещо зі структури УПА,
про мобілізацію, особливості вишколу повстанців.
У вивченні району є кілька праць стосовно історії окремих населених
пунктів. Однак у цих роботах тема визвольної боротьби на території району
згадана лише опосередковано. Так, у дослідженні с. Нуйно26 Олександра
Кондратович порушує питання переслідувань місцевого населення за
націоналістичну чи партизанську діяльність із боку німецької окупаційної
влади. Ще кілька важливих проблем порушує авторка, зокрема протистояння
між органами НКВС і повстанським рухом та виселення родин учасників
25 Бондарук Л., Зек Б., Яцечко-Блаженко Т. «Проект «Україна». Волинь 1939–
1946 років. Окупована, але нескорена. Харків: Фоліо, 2020. 572 с.
26 Кондратович О. Нуйно: на скрижалях історії та сьогодення. Луцьк: Волин. обл.
друк., 2006. 152 с.

29
національно-визвольного руху. Однак повністю ігнорується питання
протистояння заходам колективізації з боку підпілля. Краєзнавиця однобоко
описує досвід колективізації лише з позиції радянського досвіду. Дещо більше
інформації про протидію колективізації в с. Хотешів описано вчителем історії
В. Шуйчиком27
.

Важливим історико-краєзнавчим нарисом для вивчення історії району є
робота «Кримно і Брониця: минувшина та сьогодення» авторства Олександри
Кондратович28. Нарис не стосується суто визвольної боротьби. Однак, поетапно
викладаючи історію сіл від найдавніших часів, авторка описує й період Другої
світової війни. Наголошується на двоякості радянської влади, яка прийшла на
зміну польській. З одного боку, населенню надавалося право навчатись
українською мовою, а з іншого – на селян накладалися непосильні плани
хлібоздачі. У роботі авторка наводить достатньо даних про вивезення до Сибіру
тих мешканців села, які не бажали ділитись із державою. Унікальність роботи
полягає ще й у тому, що вона ділиться досвідом життя у воєнних умовах своєї
родини. Авторка звинувачує повстанців у знищенні місцевої польської колонії,
не наводячи ніяких аргументів. Також О. Кондратович описує бій між
українськими повстанцями й радянськими партизанами. Чимало уваги
приділено вшануванню пам’яті мешканців сіл, які боролись із німецькими
загарбниками у лавах радянської армії. Натомість авторка не акцентує увагу на
переслідуванні мешканців за націоналістичну діяльність. Немає також жодної
інформації про діяльність мешканців с. Кримно й с. Брониця в лавах УПА.
Попри те, що нарис опубліковано у 2011 р., О. Кондратович дотримується
радянської термінології, зокрема німецькі окупаційні війська зазначаються –
фашистськими, а українські націоналісти – буржуазними. До питання
термінології варто додати, що період окупації Волині радянськими військами в
1939 р. авторка називає возз’єднанням Західної України в єдину українську
соціалістичну державу та звільненням з-під влади Польщі. Жодного слова не

27 Шуйчик В. Короткий нарис історії села Хотешів. Луцьк: [б. в.], 2006. 76 с.
28 Кондратович О. Кримно і Брониця: минувшина та сьогодення. Луцьк: ПВД
«Твердиня», 2011. 176 с.

30
сказано про неправомірність такого кроку з боку Радянського Союзу. Натомість
вторгнення на цю територію німецьких військ названо окупацією.

Певні аспекти, пов’язані з діяльністю українського національно-
визвольного руху на території Камінь-Каширського району, розкриває

краєзнавець В. Денисюк в історико-краєзнавчих нарисах «Літопис Камінь-
Каширщини» та «800 років від першої писемної згадки про місто…»

29 Хоч
автор не ставить першочерговим завданням дослідження визвольного руху в
Камінь-Каширському районі, проте все ж у контексті Другої світової війни ми
дізнаємося про захоплення районного центру повстанцями в серпні 1943 р.
Саме Володимир Денисюк одним із перших описує збірний пункт для
виселення мешканців району. В обох нарисах наявна коротка хронологічна
інформація по кожному населеному пункту району.
У дослідженні проблеми депортації мешканців району в період війни
важливим є довідник репресованих жителів Камінь-Каширського району 1939–
1956 рр. В основу довідника покладено матеріали комісії з питань поновлення прав
реабілітованих, архівні документи й приватні документи самих репресованих30
.
Історії Камінь-Каширщини стосується низка історико-краєзнавчих
конференцій. Їх результати опубліковано в збірниках «Минуле і сучасне Волині
та Полісся». Під час написання роботи ми найбільше використовували
матеріали 20, 37, 64, 69 випусків цього збірника31

, у яких порушено проблеми
історії національно-визвольної боротьби на території Камінь-Каширського
району. Так, в одному з номерів цього збірника вміщено статтю Олександра

29 Денисюк В. Т. Літопис Камінь-Каширщини: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк:
Надстир’я, 2001. 524 с.; Денисюк В. Камінь-Каширський. 800 років від дня першої писемної
згадки про місто: історико-краєзнавчий нарис. Луцьк: Надстир’я, 1996. 176 с.
30 Хитрик М., Хитрик В., Хитрик Д. Повернуті із забуття: довід. репресованих жителів
Камінь-Каширського р-ну. 1939–1956 роки. Луцьк: Надстир’я, 2019. 370 с.
31 Балецька Л. Бойовий шлях повстанця «Калини» (за матеріалами особової справи
Цюрик Іларіона Єфимовича). Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський район
в історії України і Волині. Луцьк; Камінь-Каширський, 2020. С. 20–23; Гуманюк Р. З історії
Каменя-Каширського. Життя під владою Польщі. Минуле і сучасне Волині та Полісся.

Сторінки історії Камінь-Каширщини: наук. зб. Вип. 37. Луцьк. 2010. С. 76; Пась Н. Синьо-
жовте знамено в історії Каменя-Каширського і долях людей. Минуле і сучасне Волині та

Полісся. Камінь-Каширський район в історії України і Волині: наук. зб. Вип. 64. Луцьк, 2017.
С. 255–257.

31
Деркача «Камінь-Каширський і його мешканці в роки гітлерівської окупації
1941–1944 рр.». У публікації подається вичерпна інформація про особливості
німецької окупації: ставлення до населення, вивезення на роботи до Німеччини,
збирання продовольчих поставок для армії та адміністрації, єврейське гетто,
співпрацю з польськими колоніями й ін.
Не менш важливою є публікація Наталії Пась «Синьо-жовте знамено в
історії Камінь-Каширського і долях людей» стосовно надзвичайної події:
навесні 1947 р. на будівлі педучилища вивішено синьо-жовтий стяг. Такими
вчинками українські націоналісти та їхні симпатики намагалися протестувати
проти злочинів радянської влади в районі після війни. Такий крок неабияк
розлютив радянське керівництво – засуджено декілька місцевих студентів, які,
імовірно, не були причетні до цього вчинку. Автор описує, як радянська влада
зуміла скалічити життя молодим студентам лише за можливий прояв
інакодумства.
Низку наукових питань, пов’язаних з українсько-польськими відносинами
на Волині, порушують Володимир В’ятрович («За лаштунками Волині-43»),
Оксана Каліщук («Україно-польське протистояння на Волині та в Галичині у
роки Другої світової війни»)
32
. Так, у роботі Оксани Каліщук розглянуто дискусійні
питання українсько-польських відносин, які донині мають суспільний резонанс.
Ґрунтуючись на широкому колі джерел, зроблено спробу здійснити комплексний
аналіз українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни як
історичного явища. Порушено проблеми передумов, перебігу й наслідків
українсько-польського конфлікту на Волині та Холмщині в 1942–1944 рр.
Чільну роль відведено функціонуванню пам’яті про «волинські події» в
суспільній свідомості українців і поляків. Також в одній із публікацій Оксана
Каліщук порушує найбільш дискусійне питання українсько-польського
конфлікту – кількість жертв. На підставі наявної літератури авторка намагається
проаналізувати підходи до розвʼязання цієї проблеми. Та все ж робить висновок,
32 Каліщук О. Українсько-польське протистояння на Волині та в Галичині у роки
Другої світової війни: науковий та суспільний дискурси. Львів: Ін-т українознав. ім.
І. Крип’якевича НАН України, 2013. 510 с. Див.: Вʼятрович В. М. За лаштунками «Волині –
1943». Невідома польсько-українська війна. Харків: Книжк. клуб, 2016. 304 с.

32
що та інформація, що є в історичному дискурсі не дає змоги поставити крапку в
цій проблемі33. Схожі питання розглянуто в дослідженні Миколи Кучерепи34
.
Більш широкий історіографічний аналіз українсько-польських відносин
зроблено в нових працях згаданої вище історикині Оксани Калішук: «У тіні
Волині? Історія vs пам’ять» та «Волинь’43: історіографічне пізнання і криве
дзеркало пам’яті»35

. Найсучасніший аналіз уже порушених проблемних питань
українсько-польських відносин періоду Другої світової війни на території

західноукраїнських земель здійснили Тетяна Банах у роботі «Спроби польсько-
українського примирення в 60-ті роковини масових вбивств 1943 р. на

Волині»36

, Василь Ухач «“Геноцидна” інтерпретація українсько-польських
взаємин в 1943–1944 роках у візіях сучасних дослідників (історико-правовий
аспект)37», Дмитро Гонтар «Українсько-польські відносини в Західній Україні
(1939–1945 рр.): історіографічний аспект»

38 й Ігор Ільюшин «Українська
повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній Україні (1939–
1945 рр.)39
.
Частково дискусію про проблемні відносини двох народів під час Другої
світової війни та в післявоєнний період здійснює Любомир Хахула в роботі
«“Різуни” чи побратими? Сучасні польські дискурси про Україну». У праці
зосередженого увагу на питаннях Варшавського повстання 1944 р., комунікації

33 Каліщук О. Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських
землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз. Україна–
Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. 2010–2011. Вип. 3–4. С. 292–306.
34 Кучерепа М. Причини, хід та наслідки українсько-польського конфлікту на Волині в
роки Другої світової війни. Краєзнавство. 2013. No 3. С. 33–41.
35 Каліщук О. М. У тіні Волині? Історія vs пам’ять. Львів, 2016. 202 с. Див.:
Волинь’43: історіографічне пізнання і криве дзеркало пам’яті. Львів, 2020. 528 с.
36 Банах Т. Спроби польсько-українського примирення в 60-ті роковини масових
вбивств 1943 р. на Волині. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія.
Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2022. Вип. 1 (46). С. 69–81.
37 Ухач. В. «Геноцидна» інтерпретація українсько-польських взаємин в 1943–
1944 роках у візіях сучасних дослідників (історико-правовий аспект). Актуальні проблеми
правознавства. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. Вип. 3 (11). С. 41–46.
38 Гонтар Д. Українсько-польські відносини в Західній Україні (1939–1945 рр.):
історіографічний аспект. Multidimensionality of Ukrainian-Polish cooperation: genesis,
particularities and prospects: scientific monograph [science eds.: T. Astramovich-Leik,
Ya. Turchyn, O. Horbach]. Riga: Baltija Publishing, 2022. С. 94–109.
39 Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова. Протистояння в Західній
Україні (1939–1945 рр.). Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 399 с.

33
Армії крайової з УПА, операції «Вісла» 1947 р. Що стосується повоєнних
проблем, то автор звертає увагу на формування українсько-польського
кордону40

. Слушно акцентує увагу й на тому, що українсько-польські відносини
пройшли процес ретельного міфотворення за участі комуністичного режиму.
Ще починаючи з 1990-х рр., між науковцями України та Польщі

розпочалася плідна співпраця в дослідженні історичних проблем українсько-
польських відносин. Серед таких потрібно відзначити серію спільних наукових

семінарів «Україна – Польща: важкі питання», унаслідок проведення яких
нагромаджено важливий фактографічний матеріал. Спільна інтерпретація
оцінки певних подій дала змогу зменшити напругу в поглядах на найбільш
дратівливі проблеми українсько-польських стосунків. У процесі дискусій
спростовано низку стереотипів щодо українського національно-визвольного
руху 1930–1940-х рр. Результатом спільної роботи стало унікальне видання
матеріалів семінарів під однойменною назвою, виданих двома мовами41
.
Комплекс проблем щодо українсько-польських відносин 1930–1940-х рр.
обговорено українськими й польськими науковцями на міжнародній науковій
конференції в травні 2003 р., яка відбулася на базі Волинського національного
університету імені Лесі Українки. Обговорено цілий пласт політичних,
соціальних, міжконфесійних і військових українсько-польських проблем
напередодні та під час Другої світової війни42
.

У 2018 р. на базі на факультету історії, політології та національної
безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
відбулася чергова наукова конференція під назвою «Волинь’43: міфи та
реальність»43

. Науковці з України, Литви й Польщі обговорили особливості

40 Хахула Л. «Різуни» чи побратими? Сучасні польські дискурси про Україну / Нац.
академія наук України, Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича. Львів, 2016. 304 c.
41 Україна – Польща: важкі питання. URL: http://resource.history.org.ua/item/0013269
42 У пошуках правди: зб. матеріалів міжнар. наук. конф.: «Українсько-польський
конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки».
Луцьк, 20–23 травня 2003 р. / упорядники: В. К. Баран, М. М. Кучерепа. М. В. Моклиця,
В. І. Гребенюк. Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. 536 с.
43 «Волинь-43»: міфи і реальність: зб. наук. праць / упорядники: М. М. Кучерепа,
А. Г. Шваб Луцьк: Вежа-Друк, 2019. 320 с.

34
українсько-польських відносин першої половини ХХ ст., насамперед
збройний конфлікт на Волині 1943 р.
Ще один спільний українсько-польський форум «Волинська платформа
діалогу» відбувся в 2019 р. За його підсумками опубліковано науковий збірник
«Вересень 1939 у долі держав та народів. Війна, репресії, памʼять»44
.

Важливим результатом співпраці між українцями й поляками є двомовна
праця «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943»45

. Підсилюють
важливість спільної роботи свідчення учасників тих подій, зокрема відомості
про порятунок українцями поляків і навпаки в 1943–1945 рр. на Волині й
Галичині. Двомовність роботи лише сприяє кращому пізнанню проблеми
дослідників та читачів обох народів.
Окрім співпраці українських і польських учених з вивчення окремих
епізодів спільної історії, поляки мають цілий комплекс праць стосовно подій на
Волині в період Другої світової війни. Зокрема, згадаємо роботу комісії
національної пам’яті з переслідування злочинів проти польського народу
«Волинь 1943: Геноцид поляків на Волині 1939–1945. Свідчення»
46
. Це
дослідження насичене ілюстративним матеріалом, що приваблює увагу
оглядача. Центральна тема роботи – убивства поляків на Волині. У цих
злочинах звинувачують українських повстанців. Однак серед інших тем наявна
інформація про перехід української поліції в УПА на Волині й порятунок
українським населенням поляків. Також звідси дізнаємося про 100 польських
осередків самооборони, які діяли на Волині з липня 1943 р. Опис епізодів,
пов’язаних з боротьбою між загонами Армії крайової та УПА, показово
емоційний, що відволікає читача від об’єктивної реакції на викладений
матеріал. Однак зауважимо, що за злочини проти польського населення
відповідальність покладається на всіх учасників протистояння (німців,

44 «Вересень 1939 у долі держав та народів. Війна, репресії, памʼять»: наук. зб. /
упорядник і наук. ред. М. М. Кучерепа. Луцьк: Вежа-Друк, 2019. 212 с.
45 Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943: ідея, вибір / ред. Олександра Зіньчук.
Люблін: Stowarzyszenie «Panorama Kultur», 2012. 399 с.
46 Wołyń 1943: Ludobójstwo Polaków na Wołyniu 1939–1945 Świadectwa. Gdańsk, 2019.
80 s. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/Wolyn_foldermini.pdf

35
більшовиків, українських націоналістів й УПА). Також відображено загальні
відомості про життя поляків на Волині.
Значну частину інформації з проблеми українсько-польських відносин
періоду Другої світової війни відображено в роботах Владислава Філяра47
.
Додаткової цікавості працям цього автора надає той факт, що він був
безпосереднім учасником військових подій на Волині: воював у складі
27-ї Волинської дивізії піхоти Армії крайової. Однак саме цей факт біографії
суб’єктивно впливає на оцінку ним позиції української діаспори в питаннях
боротьби проти Польщі.
Серед польських дослідників виокремимо історика Ґжеґожа Мотику,
котрий досить плідно займається цією проблематикою. Важливою для нашого
дослідження є його наукова розвідка «Українські партизани 1942–1960 рр.
Діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської
армії». У цій монографії порушено низку важливих питань, зокрема щодо
організаційної структури ОУН й УПА протягом усього періоду боротьби (її
склад, комплектування, озброєння). Важливо, що науковець проводить чітку
хронологію в дослідженні, звертаючись до витоків формування
націоналістичного підпілля (від УВО до ОУН). Друга частина роботи
стосується безпосередньо військової діяльності УПА в 1942–1960 рр48
.

Питаннями історії Волині займається також Марек Копровський. Так, у
своїй праці «Між Бугом і Стиром»49 науковець порушує проблеми життя краян
у передвоєнний період та роки Другої світової війни.
А. Качинський у своїй праці «Радянізація Волині 1944–1956 рр.» побіжно
згадує район в контексті жовтневої депортації 1947 р., котра стосувалась

47 Filar W. Eksterminacja ludności polskiej na Wołyniu w Drugiej Wojnie Światowej.
Warszawa, 1999. 150 s. Див. також, Filar W. Działalność OUN–UPA na Wołyniu w latach 1939–
1945. Dzieje podkarpacia. T. III. Krosno, 1999. S. 210–236; Filar W. Wołyń 1939–1944. Historia,
pamięć, pojednanie. Warszawa: Rytm, 2009. 272 s.
48 Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942–1960. Działalność Organizacji Ukraińskich
Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. Warszawa: Wydawca: Instytut Studiów
Politycznych PAN, Oficyna Wydawnicza RYTM, 2006. 728 s.
49 Koprowski Marek A. Między Bugiem a Styrem. Biały Dunajec – Ostróg, 2008. 268 s.

36
передусім членів родин підпілля50. Так, автор зазначає, що для виселення
жителів району було підготовлено 22 вагони. Описуючи радянську боротьбу
проти українського національно-визвольного руху, автор зазначає, що станом
на лютий 1947 р. 143 агенти у районі працювали на карально-репресивні
органи. Крім того, район згадується у процесі перших післявоєнних виборів
народних депутатів Верховної Ради УРСР 1947 р. Варто зазначити, що наведена
автором районна статистика не викликає заперечень та збігається з
українськими джерелами.
Інший польський дослідник Марек Ясяк удало розкрив співпрацю
польського населення Волині з радянськими партизанами. Зокрема, у роботі
«Поляки в радянському партизанському русі в роки Другої світової війни»51
йдеться про створення першого польського партизанського загону імені
Тадеуша Костюшка на теренах Камінь-Каширського району. Учений озвучує
раніше невідомі дані про керівний склад загону й те, що основу його становили
поляки з Кримного, які втекли з допоміжної поліції. Серед причин створення
загону М. Ясяк називає загрозу з боку українських націоналістів. Також у
публікації зазначено їхню конкретну діяльність проти українських
націоналістів.
Окремі аспекти українського національно-визвольного руху порушують
російські й білоруські дослідники. Серед них відзначимо роботи Оксани
Петрушевич. У публікації «Взаємодія польського підпілля з радянськими
партизанами в обороні польського населення від дій загонів українських
націоналістів на Волині 1943 року» порушено питання, пов’язані з
формуванням польської самооборони, діяльності Армії крайової на території
Волині. Окреме місце О. Петрушевич відводить особливостям співпраці
польського партизанського руху з радянським у боротьбі з українськими
націоналістами й німецьким окупаційним режимом. Докладно описано
специфіку формування польських партизанських загонів, які в тому числі діяли

50 Kaczyński A. R. Sowietyzacja Wołynia 1944–1956. Warszawa: IPN, 2022. 336 s.
51 Ясяк Марек. Поляки в радянському партизанському русі в роки Другої світової
війни. Україна – Польща: важкі питання. Луцьк: ВМА «Терен», 2004. Т. 9. С. 184–205.

37
й на території Камінь-Каширського району. Досить об’єктивно оцінено
початковий етап війни, зокрема позицію польського населення в ставленні до
німецького та радянського режимів. Їм відведено роль як таким, що воліли
знищити польську державу52

. Юрій Шевцов у роботі «Військові наслідки
“Волинської різанини”: створення УПА та стримування радянського
партизанського руху» стверджує, що УПА на Волині була стримувальним
чинником на користь німців задля запобігання утвердженню на цих територіях
радянських чи польських партизанів. Натомість співпрацю радянських
партизанів із польськими автор окреслює як таку, що була природною, начебто
в поляків, які опинилися відрізаними від комунікації зі своїм урядом, не було
іншого вибору. Однак дослідник оминає будь-які згадки про радянські партійні
інструкції щодо вербування поляків до лав радянських партизанів. Об’єктивно
Ю. Шевцов зауважує той факт, що УПА суттєво обмежувала діяльність
партизанів, забираючи важливий мобілізаційний і продовольчий резерв53
.
Водночас інший російський історик Сергій Благов у публікації
«Військова повсякденність польських партизанських загонів на території
Білоруської РСР у 1943–1944 рр.: моральний стан і політична пропаганда»,
навпаки, досліджує вербування польського населення до лав радянської
партизанки. Наведено важливі аргументи, котрі свідчать, що радянській владі
доводилось іти на певні поступки з метою отримання симпатії польського
населення. Важливою для нашого дослідження виявилась інформація про
формування та діяльність польського загону імені Тадеуша Костюшка54
.
Темою визвольної боротьби українського народу на території Волині
також займається російський історик Олександр Гогун. Переважно
спеціалізуючись на дослідженнях, пов’язаних із радянським партизанським
52 Петрушевич О. Взаимодействие польского подполья с советскими партизанами в
обороне польского населения от действий отрядов украинских националистов на Волыни в
1943 году. Забытый геноцид: «Волынская резня» 1943–1944 годов: сб. док. и исслед. Минск,
2008. С. 91–117.
53 Шевцов Ю. Военны последствия «Волынской резни»: создание УПА и сдерживание
советского партизанського движения. Забытый геноцид: «Волынская резня» 1943–
1944 годов: сб. док. и исслед. Минск, 2008. С. 119–141.
54 Благов С. Военная повседневность польских партизанских отрядов на территории
Белорусской ССР в 1943–1944 гг.: моральное состояние и политическая пропаганда. Вестник
Российского университета дружбы народов. 2020. Вып. 19. С. 349–360.

38
рухом на цих територіях, він так чи інакше розкриває важливі епізоди
співіснування різних за політичними поглядами та схожими за методами
боротьби формувань (радянські партизани, УПА). У роботі «Сталінські
командос55. Українські партизанські формування, 1941–1944» він аналізує не
лише відмінності між радянськими партизанами, УПА, АК, але й намагається
простежувати історичні витоки сучасного російсько-українського
протистояння. Важливо, що автор дослідження опирається на широку
джерельну базу: мемуари, документи з архівів Німеччини, України, Польщі,
Росії, США та Ізраїлю, інтерв’ю з учасниками подій.
Ще на початку 1990-х рр. білоруський історик Яуген Сямашка56
опублікував напрацювання про зародження, діяльність і занепад Армії крайової
на території Білорусі. Однак події книги також торкаються історії українського,
польського та литовського народів.
З огляду на вищеописану історіографічну базу, можемо сказати, що тема
українського національно-визвольного руху відображена в історичній науці
досить широко українськими, радянськими та зарубіжними істориками. Однак
вузька тематика проблеми порушується лише низкою дослідників.

1.2. Джерельна база

Для об’єктивного висвітлення історії українського національно-
визвольного руху на території Камінь-Каширського району в період Другої

світової війни та після її закінчення залучено різноманітні джерела, які в
нашому дослідженні поділено за такими критеріями:
 за засобом відтворення: опубліковані (збірники документів і
матеріалів) та неопубліковані (архівні, усні спогади);
 за походженням: матеріали періодичної преси, особистого характеру;
 за видовою належністю: документи, преса, мемуари;
 за характером: наративні й аналітичні.
55 Гогун А. Сталинские коммандос. Украинские партизанские формирования, 1941–
1944 / 2-е изд., испр. и доп. Москва: Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2012. 527 с.
56 Сямашка Я. Армія Краѐва на Беларусі. Мінськ: Хата, 1994. 272 с.

39
Для об’єктивної реалізації поставлених завдань для написання
дослідження використано широке розмаїття джерельної бази, передусім
неопубліковані документи й матеріали із фондів українських архівів. Більшість
із цих джерел зберігається в сховищах Державного архіву Волинської області,
архівів Управління Служби безпеки України у Волинській області та Управління
Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області. У роботі
використано чимало документів із Галузевого державного архіву Служби
безпеки України. Більшість матеріалів вперше залучено до наукового вжитку.
Ми наводимо дані з документів партійних, радянських і насамперед
репресивних структур сталінського режиму, звірити які з іншими джерелами,
перевірити достовірність яких в більшості випадків немає можливості. Відомо
про численні факти створення радянськими спецслужбами фальшивих боївок
ОУН та УПА, які вчиняли диверсії і терористичні акти щодо місцевого
населення.
Відомо також про жорсткий нагляд цензури за всіма інформаційними
потоками, що дозволяло владі довільно маніпулювати фактами, статистикою,
суспільною свідомістю. До речі, архівна служба входила в систему НКВС–МВС
СРСР, що поряд з іншими інструментами впливу забезпечувало повний
контроль режиму за публічною інформацією. Тому, наводячи відомості про
діяльність ОУН і УПА за матеріалами радянських архівів, інших офіційних
радянських джерел, слід зважати на можливість перекручень, фальсифікацій,
спотворення історичного минулого, всілякого очорнювання тоталітарною
комуністичною владою українського національно-визвольного руху.
Частина з цих справ назавжди втрачена, а частина пройшла певну
ідеологічну обробку. Подекуди ми можемо помітити, що протоколи допитів
переписані, або вилучені. Тому потрібно критично оцінювати зміст таких
джерел. Однак, якщо опрацьовувати їх, співставляючи та порівнюючи з іншими
джерелами, то можна з’ясувати чимало важливих фактів.
Велику цінність для дослідження нашої теми мають матеріали Галузевого
державного архіву Служби безпеки України, зокрема фонд 13 – «Друкованих

40
видань». Здебільшого це документи про структуру й діяльність УПА на

території України в 1943–1954 рр. Частина документів стосується агентурно-
оперативної роботи радянських силових структур із ліквідації підпілля ОУН і

вояків УПА (спр. 372, т. 20, 57). Ці документи зібрано в 98 томах.
Деякі матеріали фонду містять документи підпілля, вилучені під час
обшуків та затримань. Один із таких документів (спр. 376, т. 66) уключає
детальний опис операції із захоплення повстанцями м. Камінь-Каширський у
серпні 1943 р.
Особливо цікавими для нас стали матеріали фонду під назвою
«Узагальнені матеріали та спогади про діяльність органів державної безпеки в
період 1917–1967 рр.» у 7 томах (спр. 450). Радянські силові органи
нараховували сім підпільних груп, які діяли в Камінь-Каширському районі
наприкінці 1951 р. й наприкінці 1953 р., що підтверджується архівними
документами. Особливо цікавими для дослідження виявилися матеріали
першого тому, пов’язані з переслідуванням окружного референта СБ Коса
(Андрій Михайлевич) і районного провідника Романа (Клим Тимошик), які в
цей час перебували на території району. Попри властиву для радянських
службовців возвеличеність своєї діяльності, ми все ж можемо з їхніх спогадів
почерпнути фактичний матеріал, зокрема про те, як в агентурну розробку
спецорганів потрапляли керівники нижчої ланки підпілля Голуб (див.
додаток Е), Лиско (він же Гарт, житель с. Верхи). Для ліквідації керівного й
рядового складу підпілля радянські спецоргани використовували цивільних,
яких вербували різним способом.
Фонд 2 – документи «Оперативних зведень по Волинській області». Зміст
документів наповнений матеріалами спецповідомлень, агентурних розробок,
агітпропаганди з боротьби з українським національно-визвольним рухом.
Значну кількість документів із теми національно-визвольної боротьби
періоду Другої світової війни на Волині зосереджено у фондах Державного
архіву Волинської області (Держархів Волинської обл.). Зокрема фонд Р-1021 –
«Волинський провід організації українських націоналістів», що вміщує такі

41
теми: накази, організаційні й господарські звіти, звіти про ідеологічну роботу та
медслужбу. Також тут наявна інформація про діяльність окремих груп ОУН,
мережу ОУН–УПА, біографії та списки членів ОУН, злодіяння німців,
співпрацю німців із поляками; суспільно-політичні огляди життя областей
України (1942). Крім того, у справах фонду містяться «Вісник української
інформаційної служби», звернення Головної команди УПА до народів
Закавказзя, Азії, Сибіру, які воювали в лавах Червоної армії (1943), відомості
про висвячення єпископів (1942).
Серед іншого прописані обов’язки членів ОУН, а також є листівки ОУН і
головної команди УПА, звернення німецької влади до українського населення,
вірші за волю України, Гімн українок, молитви, колядки, «Правила життя
українця», листи. Зокрема, у нашій роботі використано листівки ОУН, у яких
висвітлено заклики до населення Волині щодо боротьби проти сталінського
режиму, мобілізації до Червоної армії57
.

Про події німецької окупації Волині інформують німецькі документи з
фонду 69. Тут представлено різні інформаційні зведення німецького
керівництва, військові повідомлення. Окреме місце відведено міжнародному
становищу, воєнним діям на Східному фронті та в Африці. Міститься опис
зовнішньої політики Радянського Союзу й інших держав. Чільну роль займають
питання розвитку господарства України та боротьби з партизанським рухом. До
населення Волині німецька влада зверталася через різні листівки,
пропагандистські вірші й оповідання. Із наявних матеріалів фонду відзначаємо
надзвичайну важливість для німецької окупаційної влади здійснення
продовольчих поставок до Німеччини. Спочатку цей процес забезпечувався
різноманітними мотиваційними гаслами, однак коли повстанці активізували
свою боротьбу з вилученням продовольства, окупаційна влада перейшла до
погроз населенню. Коли це не допомогло, німецьке керівництво здійснило
спробу скомпрометувати українських повстанців в очах суспільства, а їх самих
переконати в беззмістовності їхньої боротьби. Потрібно зазначити, що

57 Держархів Волинської обл. Ф. Р-1021. Оп. 1. Спр. 2, 3.

42
документи та матеріали зазначеного фонду стосуються винятково
інформаційного протистояння58
.

Частину важливої інформації про події визвольної боротьби на теренах
Камінь-Каширського району висвітлено в спогадах радянських діячів Волині.
Зокрема, ідеться про фонд Р-1261 – «Колекція спогадів з історії Волинського
краю». Він нараховує 214 справ, які хронологічно охоплюють період 1917–
2008 рр. Найбільш цікавими для нас є спогади про період німецької окупації
Волині. Окрему групу становлять спогади учасників партизанського руху та
підпілля, які діяли на Волині в роки окупації, зокрема у Камінь-Каширському,
Ковельському, Любешівському, Любомльському та інших районах. Досить
цікавими для нас виявилися спогади керівника першого партизанського загону
Миколи Коніщука. Він розповідає деталі про формування загону, його
підпорядкування й учасників. Та найважливіше, що Микола Коніщук
повідомляє про сутички з українськими націоналістами в Камінь-Каширському
районі59. Не менш інформативний також фонд П-13 «Комуністична партія
Радянського Союзу. Камінь-Каширський райком КП(б)У Волинської обл.». До
нього входять документи, які стосувалися боротьби з націоналістичним
підпіллям: облави на повстанські схрони, протоколи бюро з цього питання.
Документи цього фонду дають можливість простежити найбільш піковий
період протистояння 1944–1952 рр. Із наведених звітів, інформаційних довідок
дізнаємося, що повстанці обрали в цей час тактику знищення партійного
керівництва району, представників сільських органів влади. Документи цього
фонду також демонструють потужний спротив спробам колективізації. Окреме
місце відведено інформаційній пропаганді. Про активізацію цієї боротьби
свідчить вилучена повстанська література та листівки. Натомість із радянського
боку бачимо чимало звітів про побудову пропаганди для компрометації
підпілля60
.

58 Там само. Ф. Р-69. Оп. 1. Спр. 303, 305, 315–316.
59 Держархів Волинської обл. Ф. Р-1261. Оп. 2. Спр. 14.
60 Там само. Ф. П-13. Оп. 1. Спр. 5, 19, 23, 60, 116, 134, 187, 256, 347; Оп. 2. Спр. 73.

43
Найбільш інформативні щодо тематики дослідження матеріали фонду
4666 – це документи Управління Служби безпеки України у Волинській
області, які передано до обласного архіву після здобуття Україною
незалежності. Основу документів становлять справи на репресованих жителів
Волинської області. Серед них – фільтраційні справи на осіб, яких примусово
вивезено до Німеччини та інших країн гітлерівської коаліції в роки окупації, а
також справи репатрійованих і колишніх військовополонених. Найбільша
частка – це кримінальні справи несудових органів на громадян, які зазнали
репресій у 1930-х, на початку 1950-х років.
Нами опрацьовано десятки справ жителів Камінь-Каширського
району, яких звинувачували в причетності до ОУН чи УПА. Основна цінність
особових справ полягає в тому, що з них дослідник може черпати інформацію
щодо різних проблемних питань української національно-визвольної
боротьби61
.
Значний масив особових справ учасників національно-визвольної
боротьби в Камінь-Каширському районі зберігається в архіві Управління
Служби безпеки України у Волинській області. Архівні справи розподілено між
двома фондами: основний фонд (О. Ф.) та фонд припинення (Ф. П.).
Опрацьовані справи в цьому архіві інформують нас про формування кадрового
складу УПА на території району, основні підрозділи УПА з місцевого
населення, їх керівництво, райони дій того чи іншого підрозділу УПА й
маневреність. Наприклад, справа Івана Гончарука детально інформує про те, як
відбувалася мобілізація серед місцевого населення, яким чином здійснювався
вишкіл новобранців та про перші бойові сутички з органами НКВС. Також із
його справи можемо зрозуміти бойову структуру та підпорядкування. Натомість зі
справи Іларіона Цюрика простежуємо прикінцевий період протистояння між
підпіллям і радянською карально-репресивною системою. Зокрема, період
розпаду запілля на малі бойові підрозділи, особливості партизанської боротьби,
одноосібний спосіб конспірування та чистки в лавах структури. Дещо менше
61 Держархів Волинської обл. Ф. 4666. Оп. 2. Спр. 111, 141–142, 208, 211, 243, 300,
308, 321, 3305, 3335, 3534, 3567, 3568.

44
інформації в опрацьованих справах про пропагандистську діяльність ОУН серед
місцевого населення. Про цей вид боротьби найбільше інформує захоплена
література, друкарні. Цікавими є особові справи мешканців району, котрих
звинувачували в пособництві ОУН й УПА. Переважно це цивільні, які поширювали
націоналістичні листівки серед населення, розклеювали їх по селах62
.

На жаль, донині матеріали цієї архівної установи не мають каталогу
справ, який би був доступним для дослідників. Відтак є велика ймовірність, що
значну частину особових справ ще належно не опрацьовано.
Проблема виселення учасників ОУН й УПА або членів їхніх родин у
якості покарання за участь чи допомогу в національно-визвольній боротьбі
найкраще розкривають матеріали архіву Управління Міністерства внутрішніх
справ у Волинській області. Зокрема, щодо мешканців Камінь-Каширського
району найбільш інформативним є фонд 5, що охоплює 1946–1956 рр. З
особових справ виселених можемо простежити наймасовіші акції виселення
жителів району, насильницький характер виселення й вилучення майна, умови
утримання в збірних пунктах м. Ковеля та м. Камінь-Каширського (місця
проходження залізниці). Із заяв, які писали виселенці з проханням перегляду
справ, бачимо, що значна частина осіб виселялася похапцем і часто навіть не
мала стосунку до діяльності підпілля.
Окремий блок проблем, які можна виокремити з матеріалів цього фонду,
– це втечі виселених із місць заслання чи засудження, їх переслідування й
повторне засудження. Інформаційні довідки, які робилися радянськими
силовими структурами задля розшуку втікачів, акцентували увагу на
українській приналежності через мову, одяг (рахували навіть кількість і колір
стрічок на жіночих спідницях)63
.

Серед опублікованих джерел потрібно виокремити різноманітні збірки
документів і матеріалів.

62 Архів управління СБУ у Волинській обл. Ф. П. Спр. 196, 4680, 4950, 5536, 5576,
5679, 5703, 5863, 6100, 6377, 6445, 6531, 8278, 8950; Спр. 18072: в 2 т., 13017: в 7 т.
63 Архів УМВС у Волинській обл. Ф. 5, 1-п. Спр. 6, 235, 1112, 1207, 1554, 1611, 2187,
3612, 3623, 5742, 6259, 6673.

45
Із радянських відзначимо збірник документів та матеріалів «Волинь
радянська»64
.
Серед найбільших археографічних проєктів – багатотомне видання
«Літопис УПА». Для відображення подій періоду німецької окупації ми
використали матеріали 1-го тому за редакцією Є. Штендера та П. Потічного65
.
Відомості про протистояння УПА з радянськими силовими органами
відображено в 4-му й 5-му томах66

. Великий обсяг інформації стосовно

керівного складу підпілля викладено в 13-му томі67
.

Серед документів і матеріалів іноземного походження, на нашу думку,
важливими є білоруські збірники68. Звернувши увагу на проблему вивчення
націоналізму на території Білорусі, можемо простежити низку документів,
котрі стосуються діяльності ОУН й УПА в прикордонних селах району.
Процеси діяльності українського національно-визвольного руху відображено в
збірниках документів і матеріалів російських істориків69
.

Різноманітні аспекти українського національно-визвольного руху на
території Волині загалом та Камінь-Каширського району зокрема відображено
в матеріалах Володимила Сергійчука70 й Сергія Уса71

. Однак до оформлення

64 Волинь радянська (1939–1964): зб. док. і матеріалів. Львів: Каменярі. 1971. Ч. 3.
347 с.
65 Літопис УПА. Т. 1: Волинь і Полісся: німецька окупація. Кн. 1: Початки УПА; док. і
матеріали / відп. ред. Є. Штендера; співредактор П. Потічний. 3-тє вид. Літопис УПА.
Торонто, 1989. 256 с.
66 Літопис УПА. Нова серія. Т. 5. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля.
Інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС–МВС, МДБ–КДБ 1943–1959.
Кн. друга: 1946–1947 / упорядники: В. Лозицький, І. Павленко, А. Кентій. Київ, 2003. С. 111–
112. Див.: Літопис УПА. Нова серія. Т. 4: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля:
інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС–МВС, МДБ–КДБ 1943–1959.
Кн. перша: 1943–1945 / HAН Укpaїни; Iн-т укр. apxeoгpaфiї тa джepeлoзнaвствa ім.
М. C. Гpyшeвськoгo; Київ; Торонто: Bид-вo «Лiтoпис УПA», 2002. 211 с.
67 Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та
Брестська області (1930–1955 рр.). Літопис УПА. Торонто; Львів, 2014. Т. 13. 1072 с.
68 ОУН–УПА в Беларуси. 1939–1953 гг.: док. и материалы / редкол.: В. И. Адамушко
и др. Минск: Высш. шк., 2012. 2-е изд. 528 с.
69 Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны:
документы: в 2-х т. Т. 1 (1939–1943) / сост.: Царевская-Дякина Т. и др. Москва: РОССЭН,
2012. 878 с.
70 Сергійчук В. ОУН–УПА в роки війни: нові документи і матеріали. Київ: Дніпро,
1996. 496 с. Див.: Сергійчук В. Український здвиг: Волинь 1939–1955. Київ, 2005. Т. 2. 839 с.;
Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни: документи з українських

46
матеріалів останнім є певні зауваження. Оскільки автор не робить посилань, це
унеможливлює перевірку змісту поданих дослідником документів.
Низку документів з історії ОУН й УПА опубліковано за ініціативи
Національної академії наук України. Зокрема, у цій роботі використано
документи та матеріали, які стосувалися 1944-го й 1945 рр.

72 Це переважно
документи інформаційного складника українського підпілля, а також
розпорядження радянського керівництва щодо переслідування учасників ОУН
та УПА.
Складним, але важливим джерелом, яке використано в нашій роботі, є
мемуари учасників Другої світової війни. Зокрема, ми звернулися до спогадів
представників радянського та націоналістичного рухів опору, котрі стали
свідками або учасниками тих подій.
Серед радянських мемуаристів особливо важливими для нас стали роботи
командира Чернігівсько-волинського партизанського з’єднання Олексія
Федорова й відомого радянського розвідника Антона Бринського. Так, у
мемуарах «Остання зима»73 О. Федоров розмірковує про тактику та форми
партизанської боротьби, розповідає про боротьбу, життя й побут народу в
останню партизанську зиму. За класикою автор не оминає вихваляння ролі
комуністичної партії в роки війни.
Однак для нас ці мемуари особливо цінні ще й тому, що в них
партизанський командир згадує певні аспекти діяльності свого з’єднання на
території Камінь-Каширського району. Зокрема, досить детально

розповідається про руйнування залізничних шляхів сполучення Камінь-
Каширський–Ковель–Любомль, які забезпечували переправу людських ресурсів

архівів і польські публікації. Київ: Укр. вид. спілка, 2003; Сергійчук В. Десять буремних літ.
Західноукраїнські землі у 1944–1953 рр.: нові документи і матеріали. Київ: Дніпро, 1998. 941 с.
71 Див.: Ус С. Хроніка Волинського Полісся. Події 1944–1954 років. Луцьк: Надстир’я,
2019. Т. 1. 204 с.
72 ОУН і УПА в 1944 році: документи: в 2 ч. Ч. 1 / упорядники: О. Веселова, С. Кокін,
О. Лисенко, В. Сергійчук / відп. ред. С. Кульчицький. Київ: Ін-т історії України НАН України,
2009. 292 с. Див. ОУН і УПА в 1945 році: зб. док. і матеріалів: в 2 ч. Ч. 2 / ред. кол. Г. В. Боряк,
О. М. Веселова, В. М. Даниленко, С. В. Кульчицький (відп. ред.); О. ЄЮ Лисенко (вступ);
упорядники: В. А. Гриневич, В. І. Сергійчук. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2015.
371 с.
73 Федоров О. Остання зима. Київ: Вид-во політ. літ. України, 1976. 323 с.

47
на каторжні роботи до Німеччини. Також, описуючи тактику ведення
військових дій на Волині, автор розповідає про захоплення упівцями міста
Камінь-Каширський. Саме ця інформація дала нам змогу заповнити певні
хронологічні прогалини, які склалися на території району в 1943–1944 р.
Спогади іншого радянського діяча Антона Бринського («По ту сторону
фронту»

74) важливі для нас тому, що саме партизанські з’єднання під
керівництвом останнього певний час діяли в орбіті нашого зацікавлення. Вони,
як і спогади О. Федорова, окрім суто фактологічних даних, містять багато
наративів, пов’язаних зі звеличенням партії та її боротьби проти німців і так
званих пособників, натякаючи на український націоналістичний рух.
Ще одними досить цінними спогадами, які стосуються постаті отамана
«Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця, є опубліковані в 1981 р. у Канаді й
перевидані 1993 р. в Україні матеріали під назвою «Армія без держави»75
.
Автор висвітлює власні погляди на трагічні події періоду німецької окупації.
Зокрема, ідеться не лише про безпосередньо період війни та військових дій, а й
про ситуацію, що склалася напередодні, настрої політичних таборів, життя й
міркування населення щодо назрівання конфлікту. Однак зауважимо, що в цих
спогадах порушено хронологію подій. Відчувається, що написані вони під
яскраво вираженим емоційним напруженням. Тому ці мемуари потребують
перевірок та уточнень.
Мемуарна література – важливе й цікаве джерело для опрацювання, однак
це й виклад думок окремо взятого діяча, що пронизані емоціями, політичними
переконаннями та обставинами часу, у яких це писалося, тому не може
слугувати об’єктивним виразником інформування.
Окрему групу джерел становлять матеріали періодичних видань. Газетну
періодику можна розподілити на радянську (республіканську, обласну,
районну) і повстанську.
Обласна та загальносоюзна преса сповідували наративи, які відображали
український націоналізм винятково в спотвореному вигляді. Під час написання
74 Бринский А. По ту сторону фронта. Кн. 1. Горький: Волго-Вятское книж. изд-во,
1966. 421 с.
75 Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Львів: Поклик сумління, 1993. 166 с.

48
роботи ми ознайомились з публікаціями таких газет, як «Радянська Волинь»,
«Нове життя», «Червоний прапор», «Молодий ленінець».

У радянський час усі суспільно-політичні процеси із життя камінь-
каширців висвітлювалися на шпальтах районної газети «Ленінським шляхом».

Попри те, що на сторінках районної преси місцеве радянське керівництво
намагалося демонструвати лише успіхи й перемоги, усе ж можна простежити
цікаві моменти, пов’язані з опором радянській системі. Так, у публікаціях за
1940-ві рр. простежуємо чіткий опір і саботаж щодо здачі продовольчих та
фінансових поставок на користь радянської влади. Подекуди в саботажі прямо
звинувачують підпілля76. Ще дві важливі теми, які порушуються в публікаціях
цього періоду, – це ліквідація ще вцілілих повстанців і проведення пропаганди
через осіб, котрі вийшли з підпілля. Радянська пропаганда намагалася на
прикладі кількох вихідців із повинною продемонструвати своє поблажливе
ставлення до тих, хто «розкаявся»77
.

Більший фактаж демонструють публікації 1960–1980-х рр. Із червня
1962 р. районна газета змінює назву на «Радянське Полісся». У цей період
багато матеріалів стосувались історії сіл, які постраждали від німецької
окупаційної політики, а українських повстанців розглядали невід’ємною
частиною цих злочинів78. Інший блок тем розкривав формування негативного
образу представників ОУН й УПА в пам’яті населення. Сюди потрібно віднести
публікації про так звані злочини ОУН та УПА, публічні судові процеси79. Ми
наведемо лише деякі з них, котрі демонструють загальні наративи.

76 Більше хліба ближче перемога. Ленінським шляхом. 1945. 9 лют. No 2. Див.:
Багряний А. Розгромити куркульський саботаж в селі Набрусці. Ленінським шляхом. 1945.
16 верес. No 25. С. 2; Подолати відставання в хлібозаготівлях. Ленінським шляхом. 1945.
10 верес. No 24. С. 3; Багряний А. В Олексіївці миряться з саботажниками. Ленінським
шляхом. 1945. 10 верес. No 24. С. 2; Донецький Н. Куркуль – саботажник в ролі голови
сільради. Ленінським шляхом. 1945. 24 верес. No 27. С. 2.
77 Дунайчук П. Я повернувся до чесної праці. Ленінським шляхом. 1945. 8 квіт. No 6.
С. 2. Див. Літвінов І. Добити рештки націоналістичних банд. Ленінським шляхом. 1945.
8 квіт. No 6.
78 Чирко Л. Кличуть спалені села: нарис. Радянське Полісся. 1982. 18 груд. No 158, 159.
Див. Чирко Л. Цього забути не можна. Радянське Полісся. 1966. 2 лип.
79 Корсак І. Криваві стежки запроданців. Радянське Полісся. No 62. 20 трав. 1980. С. 3.
Див. Навіки прокляті народом. Радянське Полісся. 1963. 21 лис. No 148. С. 2; Цісарук І.

49
Повстанська періодика не має такого розмаїття видань, однак відомо, що
в період війни на території району діяла оунівська друкарня «Свобода», у якій
виходила газета «Наш фронт». У нашому розпорядженні лише три випуски
газети за 1 липня, 1 й 15 серпня 1943 р. У двох випусках (1 липня та 1 серпня)
помічаємо чотири постійні рубрики: «З фронтів», «Короткі вісті», «Говорять
люди», «Усмішки». З основних публікацій зрозуміло, що інформаційний відділ
ОУН прагнув донести до читача міжнародні новини, пов’язані з ходом бойових
дій. Автори також намагались аналізувати та викривати неправдиву
інформацію, яку поширювало радянське керівництво. Рубрика «Говорять
люди» стосувалася внутрішніх питань. Так, у випуску за 1 липня порушувалися
питання вирубки лісу, хвороб серед населення, допомоги голодуючим на Сході
України, ресурсного забезпечення УПА. Випуск від 1 серпня в цій рубриці
порушує питання участі поляків у грабунку українських сіл та їх співпраці з
німцями. Рубрика «Усмішка» стосувалася сатиричного висміювання
тоталітарних режимів80
.

Важливою є також іноземна періодика, зокрема в нашому випадку –
польська. Серед польських періодичних видань викликає зацікавлення
квартальник «Камінь». Видання має багаторічну історію, починаючи від
1933 р., та покликане підтримувати польську культуру й історію. На сторінках
одного з випусків квартальника вміщено статтю про 27 Волинську дивізію. У
ній зроблено огляд робіт стосовно історії цієї дивізії. Для нас ця інформація
важлива передусім тому, що 27 Волинська дивізія діяла на території
Ковельщини й Камінь-Каширщини та мала бої з УПА81
.

Преса є важливим джерелом інформації для дослідження локальної
історії. Вона за своїм змістом відображає багатий фактологічний матеріал,
завдяки якому можна простежити, які проблемні питання турбували тогочасне
суспільство. Однак, ураховуючи пропагандистський характер, ідеологічну
заангажованість таких джерел, ми не брали їх за основу.
Розплата. Радянське Полісся. 1978. 22 черв. No 75. С. 2, 4; Чирко Л. Хлібом зради годовані.
Радянське Полісся. 1979. 29 берез. No 38. С. 3.
80 Наш фронт. 1943. No 1, 3, 4.
81 Mańkowski Z. 27. Wołyńska. Kamena: Kwartalnik Kresowy. 1991. No 1. S. 47–48.

50
Усні джерела представлено використанням матеріалів інтерв’ю з
учасниками або свідками тих чи інших подій. У роботі використано авторські
записи спогадів Ганни Балецької, Василя Балецького, Феодосії Кондратюк82
.
Деяких респондентів уже немає серед живих, тому фіксація інформації від них
є особливо цінною. Відомості, отримані автором від вищеназваних
респондентів – це результат роботи декількох років, який уперше
реалізовується в цьому дослідженні.
Використання в роботі різних груп джерел дало змогу виконати
поставлені завдання.

1.3. Теоретико-методологічні засади
Вивчення українського національно-визвольного руху періоду Другої
світової війни й у післявоєнний час зумовило необхідність визначення
теоретико-методологічних засад, принципів, прийомів та елементів дослідження,
що зумовлені специфікою його предмета й поставленими завданнями.
Дослідження питань, пов’язаних із національно-визвольним рухом,
потребує вивчення різних його аспектів: термінології, теоретичних засад
націоналізму, ідеології, організаційної структури, тактики та стратегії,
соціальної бази, особливостей формування й географії поширення тощо. Усі
вищезазначені проблемні питання є предметом дослідження історичної та
політологічної наук.
У радянський час дослідження українського визвольного руху було
неможливим в об’єктивному ключі. Окремі історичні явища й події радянські
вчені аналізували крізь призму марксистсько-ленінської теорії, тобто такими,
які б відповідали інтересам комуністичної партії.
Обрані методи дослідження покликані допомогти отримати інформацію,
потрібну для розкриття суті явищ і процесів, виявлення особливостей,
82 Інтерв’ю з Балецьким Василем Дмитровичем, 1940 р. н., записане в с. Карпилівка
Камінь-Каширського р-ну, серпень 2015 р. Архів здобувача; Інтерв’ю з Балецькою Ганною
Максимівною, 1943 р. н., записане в с. Карпилівка Камінь-Каширського р-ну 5–8 лютого
2020 р. Архів здобувача; Інтерв’ю з Кондратюк Феодосією Григорівна, 1929 р. н., записане в
с. Карпилівка Камінь-Каширського р-ну, листопад 2020 р. Архів здобувача.

51
закономірностей та взаємозв’язків між складовими частинами досліджуваних
об’єктів.
У процесі роботи над темою застосовували комплексний підхід, що
передбачає її різностороннє вивчення, тобто виділення окремих аспектів теми,
дослідження кожного з них і поєднання в єдиній системній структурі.
В основу роботи покладено принцип історизму, який розглядає всі
процеси суспільного життя в закономірному й логічному розвитку в
історичному часі та просторі.
Не менш важливий принцип об’єктивності, який вимагає від дослідника
описувати проблемні факти в істинному змісті. Не спотворювати, а всебічно
розглядати кожне явище в його різноманітності з урахуванням позитивних і
негативних проявів. Застосовуючи цей принцип в роботі, ми намагались
уникнути однобічності у висвітленні проблемних питань.
Принцип наукового плюралізму дає змогу розглядати історичні події,
процеси та явища з урахуванням усіх наявних поглядів і гіпотез, аналізувати їх
та робити самостійні узагальнення й висновки.
Під час аналізу проблемних питань визвольного руху на локальному
рівні, крім загальнонаукових, ми дотримувалися й спеціальних методологічних
принципів.
Одними із найважливіших методів будь-якого наукового дослідження є
аналіз і синтез. За своєю суттю вони передбачають смисловий поділ предмета
дослідження на окремі частини задля їх детального вивчення. Аналіз фіксує
специфічне, що відрізняє частини одну від одної. Натомість синтез розкриває
місце й роль кожного елемента в системі цілого, установлює їх взаємозв’язок.
Так, у межах дослідження виокремлено такі складові частини: основні етапи
визвольної боротьби в період Другої світової війни та перші роки по її
закінченню; мобілізаційні процеси націоналістичного й радянського рухів,
кадрове наповнення, соціальна база, ідеологічна спрямованість, взаємодія з
цивільним населення, військово-політичні суперечності. Після аналізу джерел і
наукової літератури систематизовано й об’єднано окремі частини для створення

52
цілісної картини розвитку українського національно-визвольного руху на
Волині в обмежений відтинок часу на прикладі одного району.
Використання методу системного підходу дало можливість дослідити
роль визвольного руху в межах одного адміністративного району в контексті
загальних процесів національно-визвольної боротьби на Волині. Системний
аналіз основних складників визвольного руху уможливив визначення його
ідеології, соціального спрямування, характеристику форм і методів визвольної
боротьби, впливу на становище місцевого населення.
Вагому роль у написанні дослідження відіграє історико-порівняльний
метод, який дає можливість порівняти об’єкт у часі й просторі, висувати
наукові гіпотези, робити прогнози. Застосування цього методу дозволяє
простежити певні зміни в політичній доктрині ОУН і тактиці УПА впродовж
1940–1950-х рр.
Ретроспективний метод передбачає звернення до історичного минулого
задля з’ясування генези окремих явищ. Метод застосовано для з’ясування
передумов українсько-польського протистояння.
Жодне історичне дослідження не може бути написане без
використання хронологічного методу. Це передбачає, щоб події і явища певного
процесу викладались у часовій послідовності. Цей метод забезпечив можливість
простеження динаміки визвольного руху в Камінь-Каширському районі в
конкретних часових межах, виявлення тенденцій, які в ньому проявлялися.
Проблемно-хронологічний метод застосовано для того, щоб розділити
широкі теми на вужчі й кожну розглянути в хронологічній послідовності.

Наприклад, розкриваючи діяльність українських націоналістів в Камінь-
Каширському районі в період 1941–1944 р., ми виокремили боротьбу проти

радянських партизанів, німців та польських формувань.
Отже, використання історичних методів і принципів наукового
дослідження дало змогу провести комплексний аналіз діяльності українського
національно-визвольного руху в Камінь-Каширському районі в 1941 – середині
1950-х рр.

53

Висновки до розділу 1
Наявні джерельна база та наукові напрацювання українських і закордонних

учених уможливлюють виокремлення дослідницької проблеми національно-
визвольної боротьби в Камінь-Каширському районі в 1940–1950-х рр.

Висвітлення цієї проблеми в науковій літературі є частковим. Тому ця
тема потребує комплексного дослідження. Основою для його проведення стали
архівні матеріали. Підбір джерел для дослідження здійснено з урахуванням
критичного підходу та дотриманням сучасних методологічних принципів, що
разом із систематизацією джерел дозволило розкрити тему на належному
науковому рівні.
Проаналізована методологія стала основою для відтворення складних
військово-політичних процесів, пов’язаних із визвольною боротьбою на
локальному рівні одного з районів Волині. Застосовані в роботі наукові методи
та принципи дали можливість дослідити проблемні питання, визначити основні
процеси визвольної боротьби 1940–1950-х рр. у Камінь-Каширському районі,
відтворити хронологію подій, висунути власні припущення й зробити
узагальнення.
Аналіз наукової літератури дає підстави зробити певні висновки. Та
невелика кількість наукових розвідок радянських дослідників, яка є в нашому
розпорядженні, сповідує тези тодішньої ідеологічної доктрини, необхідної для
забезпечення інтересів комуністичної партії. Зазвичай питання визвольної
боротьби порушувалися лише в контексті німецького окупаційного режиму.
Звідси – специфічна термінологія: «німецькі посіпаки», «німецькі
прислужник», «буржуазні націоналісти» тощо.
Напрацювання української діаспори лише опосередковано торкаються
питань визвольної боротьби на території Камінь-Каширського району. Зазвичай
такі розвідки обмежуються згадками району в тих чи інших процесах
визвольної боротьби в контексті Волинської й Рівненської областей. Також для
цієї категорії робіт характерні тенденційність у підборі матеріалів та обмежена
джерельна база. Використання таких матеріалів вимагає перевірки й
зіставлення їх з іншими джерелами інформації.

54
Справжній ренесанс української історіографії відбувся в період
незалежності. Відкриття низки раніше закритих для дослідників архівних
сховищ посприяло збільшенню інтересу до проблеми визвольної боротьби
українського народу. Сучасні реалії вивели дослідження з цієї проблеми на
якісно новий науковий рівень. Однак деякі наукові праці раннього етапу
української незалежності ще містять відголоски політичної заангажованості
радянської доби.

Питань національно-визвольної боротьби на території Камінь-
Каширського району стосуються роботи польської історіографії. Передусім,

вони містять проблемні питання спільної історії двох народів. У нашому
випадку інформативними є розвідки щодо польського партизанського руху, про
українських націоналістів та суперечливі питання українсько-польського
протистояння. Загалом ці роботи мають полемічний характер, але існує
можливість узгодження спірних історичних питань з українською стороною.
Російській історіографії з цієї проблеми притаманна політична
заангажованість. З урахуванням того, що російська історіографія досі живе
наративами радянського часу, визвольний рух розглядається з негативної
позиції. Лише в окремих наукових розвідках наявні спроби об’єктивного аналізу
історичних подій, пов’язаних із визвольною боротьбою українського народу.
Основу джерельної бази дослідження становили неопубліковані
документи, що зберігаються у фондах Державного архіву Волинської області,
Архіву Управління Служби безпеки України у Волинській області, Архіву
Управління Міністерства ввнутрішніх справ у Волинській області, Галузевого
державного архіву Служби безпеки України.
Серед опублікованих матеріалів велику інформаційну цінність мають
письмові спогади й мемуари безпосередніх учасників чи свідків визвольної
боротьби. Також у роботі використано збірники документів та матеріалів, у
тому числі періодичні видання, що стосуються території Камінь-Каширського
району в період 1940–1950-х рр. Усні джерела представлено застосуванням
матеріалів інтерв’ю.