

болгарія

Веломандрівка на балкани

Цікаве з розділу:

***

#Болгарія. Перше, чим мене зустріла країна – широчезною річкою #Дунай, по якій проходить кордон з Румунією. Виїхав із Румунії досить просто. Під’їхав до контрольно-пропускного пункту, де прикордонник з віконця мовив: “Чао” та махнув рукою, мовляв, “Їдь”, навіть не оглянувши паспорт. Я так і не зрозумів: а як же штамп в паспорті про дату виїзду з країни?! Очевидно він не потрібен. Мені здалося, що між Болгарією та Румунією укладений якийсь митний союз. Зрештою, ці обидві країни входять до Європейського союзу.

Міст на Дунаї перетинав з острахом, оглядаючи все навколо. Нарешті митниця! Але й тут у мене також не виникло проблем, тож своїм двоколісником помчав у місто #Русе.

Відвідав центр, один із супермаркетів, зупинився в одному із кафе, аби налаштувати мобільний інтернет, оскільки почалися перебої через неправильні налаштування мережі. Радий, що спеціалісти компанії Teztelecom відповіли мені в Messenger та допомогли з налаштуванням. У той самий час зателефонував до мами та похвалився чудовою теплою погодою, мовляв, у румунських Карпатах довелось носити светр, а тут всі й досі ходять у футболках. Трапився зі мною й один кумедний випадок. Увечері я знайшов перукарню, але в ній не можливо було розрахуватися картою. Тож мене відправили до банкомата, що знаходиться на розі іншої вулиці. Міськими лабіринтами я помчав до місця призначення, а назад знайти дороги до перукарні не зміг. Заблукав… Уявляю, якою була реакція перукарки, яка з нетерпінням мене чекала)))

Ранок почався з наклеювання шин, а також ефіру на телеканалі “Аверс”, під час якого я поділився своїми подальшими планами рухатись у бік Чорного моря, аби скоротити маршрут до Туреччини. А ще розповів, що кириличний шрифт вивісок в країні полегшує мандрівку та й іноді болгарську мову можна зрозуміти без перекладача.

***

Наступного дня зупинився в одному із кафе, аби провести ефір з телеканалом “Аверс”. Там і познайомився з місцевим жителем, який розповів мені про життя в Болгарії. Валентин знав російську мову, тож ми чудово порозумілися і навіть за цей коротенький проміжок часу встигли подружитися. Чоловік розповів, що болгари також частенько виїжджають на заробітки закордон, проте зі своїм європейським паспортом працюють легально.

Порекомендував заїхати в село #Мадара, мовляв, там побачиш славнозвісні у Болгарії скелі. Похвалився він і тим, що обладнав власноруч місцевий бар, тож я не зміг не показати його творіння для ранкового ефіру програми “Добрий ранок”. Під час розмови із ведучими пожартував і про те, що відпочивати в наметі в Болгарії сумно, тому що бракує комарів, до яких звик в Україні. А ще поділився гарячими подробицями про те, що ніколи не бачив моря і що через жаркий клімат їхати велосипедом складніше! Як це було – дивіться за посиланням.

Проїхавши певний відрізок шляху побачив і багато недоліків у країні. Досить багато сміття на узбіччях, бруд навколо, закинуті будинки, розвалені заводи – все це надавало країні якоїсь сірості та совковості. Інколи виникали й сумніви, як така країна може входити до Євросоюзу. Здавалося навпаки, що я потрапив до Радянського Союзу. Проте на одній із закинутих доріг за містом #Шумен зміг зняти отаке чудове відео з квадрокоптера.

***

Побачив ліс, якому 50 млн років. Не просто ліс, а Камяний ліс. Саме так його називають туристи у Болгарії. На місті, де колись було море утворилися закамянілі стовбури. Тепер це туристичний комплекс на 80-и гектарах.

Прохід на територію комплексу платний, проте ці кадри точно варті уваги. Та ще й включно з екскурсією, яку мені провели російською мовою. Ось, що я зняв з квадрокоптера.

А як пройшов черговий ефір з телеканалом “Аверс” дивіться тут.

Шкода, що через шторм я не зміг поспілкуватися з ведучими наступного дня, проте поділився з глядачами фотографіями зі своєї польової мандрівної кухні. А їжа у мене повністю різноманітна.

Стосовно шторму скажу, що то було весело: уночі зірвалася потужна гроза, вітер з дощем хитав намет вправо-вліво. Аби не промокнути – я додатково огорнув його плащем. Дивно, що такий вітер не порозкидав мої речі під наметом, бо я вже був готовий їх шукати.

Тим не менш проїхався узбережжям Чорного моря. Уперше. Хоча з української сторони Чорного моря так ніколи й не бачив. Відвідав міста #Варна та #Бургас. Курорти, готелі, магазини, церкви та інші відвідувані місця зняв на відео, а найбільш приємною несподіванкою стала велодоріжка вздовж моря.

***

Під час подорожі Болгарією вирішив охолодитися, тож стрибнув у холодну воду ставка, якого помітив на шляху. Як тільки вийшов з води – до мене підходить місцевий житель. Каже: “Тут заборонено купатися, це приватна власність, де розводять рідкісних птахів. Вас зафіксували камери, тому рекомендую їхати звідси, бо наш шеф хоче викликати поліцію”. “Оце так несподіванка, треба валити звідси!” – думаю я. І так швидко я ще не їхав!

У одному з ефірів телеканалу “Аверс” показав стародавню болгарську фортецю #Овеч, що у місті #Провадія.

Вхід туди вільний. Надзвичайно красиве місце, пропоную в цьому переконатися. У режимі реального часу завдяки чудовому відеозв’язку зміг порадувати й батьків, тому вони також там побували. Хоч і віртуально.

***

Мис #Каліакра. Доволі цікаве та просто заповнене туристами місце в Болгарії. “Мис виступає в море приблизно на два кілометри і є природним та археологічним заповідником”, – пише Вікіпедія. Це красивий півострів з височезними скелями, печерою, музеєм, рестораном, капличкою і магазинами з сувенірною продукцією. А ще – залишки руїн часів Римської імперії. Ось повне відео прогулянки територією.

До речі, на мисі зустрів українських туристів з Дніпра та Запоріжжя. “Це ж як потрібно це все любити!” – викрикнули вони, дізнавшись, що до Болгарії я приїхав на велосипеді. І хоч вони поспішали на автобус – ми встигли разом заспівати гімн України. Я лишив їм свій мобільний номер, по якому Марина Шутова знайшла мене на Facebook. А ось і її сторінка – https://www.facebook.com/profile.php?id=100041483020739.

В’їзд на територію півострова платний, але ціни не захмарні – всього 3 болгарські леви (1 лев = 16 грн). У мережі я натрапив і на деякі історичні факти: у 1791-у році російський адмірал Федір Ушаков звільнив мис від турків. Пізніше на його честь буде названо безліч вулиць, площ і навіть церков в Україні. Так, вам не почулося, церков! Адже Російська православна церква зарахувала Федора Ушакова до списку загальноцерковних святих — як праведний воїн Феодор (Ушаков) Санаксарський. Дивно! Проте існує й критичний погляд цього явища. Ось що пише видання “Кримська світлиця”, де й розвінчуються його заслуги – http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12444

На жаль, зняти мис з квадрокоптера не зміг, дотримуючись місцевих законів. А річ у тім, що на території півострова знаходиться військова частина. Цікаво, який мудак здогадався розмістити її в такому красивому місці… позбавиши багатьох туристів і красивих кадрів…

***

А от мис #Ємона у Болгарії був майже безлюдним. Проте знову ж таки не обійшлося без наявності військової частини. “Ви що, знущаєтесь”! А були б непогані кадри з квадрокоптера! Та я знайшов красу в іншому місці країни. Гляньте це відео. Колір моєї велоформи яскраво поєднується з кольором велосипеда. Дякую веломагазину «Веломан-Екстрім» за ці чудові подарунки.

***

Після стрибка в холодну воду я зрозумів, що захворів. З’явилися кашель та нежить, а ще – температура 37,5. Добре, що обійшлося без коронавірусу. Сам дивуюся як за ці 2 з половиною роки постійно порушуючи масковий режим та не дотримуючись дистанції та порад лікарів вдалося уникнути цієї хвороби. А тому що хворіють ті, хто неї боїться!

Аби підлікувати себе – зупинився в чудовому хостелі А16, що в місті #Бургас. І знаєте, таких чудових умов за доволі доступну ціну я ще не бачив. Це кращий хостел, у якому я коли-небудь бував. Хостел, де є все і навіть окреме приміщення для велосипеда! При чому адміністратором у ньому, як я потім дізнався, працює українка. Ми познайомилися, коли я вже покидав приміщення. Тож дізнався про переїзд її сім’ї у Болгарію у 2014 році, про навчання її дочки в Німеччині та набуття членами сім’ї громадянства Болгарії.

Під час дозвілля в хостелі приготував у духовці картоплю з сиром та м’ясом, чим поділився зі знайомими: чехом та росіянином. З останнім досить часто виникали дискусії. Чувака звати Андрій. Ось його акаунт в інстаграмі – @andrey_ffm_. Що мене найбільш здивувало – це те, що він свято переконаний, що СРСР існує дотепер. І що я громадянин совка і навіть з радянським паспортом зможу перетнути будь-який кордон. Як доказ, він наводить цитату з офіційного сайту ООН, де написано: “24 серпня 1991 року Українська Радянська Соціалістична Республіка змінила назву на Україна”. Мовляв, країна просто змінила своє ім’я і все – https://www.un.org/en/about-us/member-states/ukraine. Справді, такий погляд на події мене неабияк здивував, як і його спробу нав’язати мені користування соціальною мережею ВК. “Послухай, друже, кажу я. У нас ВК заблокований і про цей сайт усі давно забули, це пережиток минулого!”. “Ну то й що: можна зайти через vpn!”, – почув я у відповідь. І тут я знову схопився за голову, бо ніякої доцільності в цьому й досі не бачу. Приємним був наш настільний футбольний матч, до якого, окрім чеха долучився й словак. Тож вони по-приколу називали себе командою Чехословаччини, а я та Андрій – збірною Радянського союзу.

За два дні перебування в хостелі зміг повністю вилікувати себе народними методами. Одужав завдяки перевіреним особисто народним засобам. З раптовою недугою боровся “вбивчим” коктейлем, до складу якого входили алкоголь, перець, гострі приправи, а ще медом, молоком, часником, фруктовим чаєм. Опісля краще беріг здоров’я: не купався у відкритих водоймах, навіть відмовився від ідеї помочити ноги в морі. Про це все я пізніше розповів по вайбер-зв’язку для програми “Добрий ранок” на телеканалі “Аверс”.

Коли з мандрівки прибув додому Андрій повідомив мені цікаву новину, мовляв, зайди на сторінку хостелу в інстаграм, там є відео твого ефіру зі стін хостелу. І справді. Як вони на нього натрапили – залишається загадкою. Розповів я і про священне для болгар місце – Мадарські скелі. Саме той об’єкт, якого радив мені відвідати випадковий місцевий житель Валентин, про зустріч з яким розповідав тут. Мій візит в заповідну зону не був даремним: на скелях викарбовано зображення вершника, що належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зображення, яке карбують на болгарських монетах та з яким пов’язують виникнення болгарської держави. Саме на Мадарських скелях і викарбуваний найдавніший в їх історії напис “болгари”. Як це місце виглядає нині – я зняв із дрона.

***

#Звездец існує. І він в Болгарії. Село з такою назвою я зустрів на кордоні з Туреччиною. І це просто вибух мозку, повний #звіздець. У селі живуть одні цигани половина з них – сидять в місцевому барі. Свої домівки вони так загадили, що я був шокований. Гляньте на ці фото нижче. Хіба таке можливо у європейській країні. Виявляється, що так. Українці дуже часто помилково нарікають, на Румунію, мовляв, фу, там одні цигани. А от і ні! В Болгарії їх більше. І де цигани – там, зазвичай, бруд та розруха. Я неодноразово в цьому переконувався. А інколи – не просто бруд, а й “бізнес” при дорозі в туристично привабливих місцях. Тільки-но досягши повноліття молоді циганки заробляють на життя проституцією. І я знову вкотре пожалів, що жодного разу не спинився та не розпитав про ціни за послуги.

А ще під час подорожі я заїхав до Марінки. “Якої Марінки”, – запитаєте ви. А це просто село з такою назвою! До речі, як вам моя шапочка?)

Моя подорож Болгарією завершувалась горами. До кордону з Туреччиною лишалося близько 10 км. Один місцевий житель жестами дав знати, що їхати далі буде тяжко. І знаєте, я справді нарікав на ту дорогу, мовляв, який ідіот примудрився розмістити митницю на самій горі! Та й взагалі: ті гори мені вже набридли! Бо, зазвичай, я звик бачити в Болгарії плантації кавунів, перцю та сади з волоськими горіхами. Такі видовища радували більше.

***

Як написати хіт? Все просто: достатньо взяти за основу болгарську народну пісню про молоду дівчину Петрунко.

А потім додати до неї сучасне звучання. Ось, що вийшло в 30-річного саундпродюсера Миколи Ярового з Оренбурга, більш відомого під псевдо Triticum, який до речі теж захоплюється веломандрівками.

Як-то кажуть, вбили двох зайців. Розглянули Болгарію крізь призму музики та й з творчістю молодого артиста ознайомились. До речі, мені також зайшов і його трек Bubble Gum. Послухайте. Завдяки інтернету від Teztelecom я подорожував з чудовою музикою!

Повернутися до змісту

Наступний розділ