

північна македонія

Веломандрівка на балкани

Цікаве з розділу:

***

Д͟е͟к͟і͟л͟ь͟к͟а͟ ͟ф͟а͟к͟т͟і͟в͟ ͟п͟р͟о͟ ͟П͟і͟в͟н͟і͟ч͟н͟у͟ ͟М͟а͟к͟е͟д͟о͟н͟і͟ю͟

Нагадаю, що у Греції я зупинився на ночівлю за містом #Полікастрон. Поблизу військової частини встановив намет, каркас якого довелося зранку ремонтувати після різкого вітру. Погода виявилась сприятливо сонячною. Але чим далі я просувався на північ – тим холоднішими були ночі. Перетнути кордон вдалося за декілька хвилин. Так і почалося знайомство з особливостями країни, яких опишу нижче:

͟1͟.͟ ͟Н͟а͟з͟в͟а͟ ͟к͟р͟а͟ї͟н͟и͟

Північна Македонія є членом НАТО. Але так було не завжди, а тому що Греція постійно блокувала вступ країни в альянс. Розповідаю чому! Територія країни до 1991 року входила до складу Югославії, що фактично була сателітом Радянського Союзу з комуністичним урядом на чолі. На відміну від інших країн місцевим жителям вдалося мирно вийти зі складу Югославії, тож своїй незалежній державі дали назву Македонія. Та до цього дуже ревниво ставились греки, мовляв, не може ваша країна називатися так, як називається одна з наших історичних областей і термін “македонці” може вживатися лише до її жителів. У 1993 році, коли Македонія стала членом ООН Греція наполягала, аби офіційна назва держави звучала як Колишня Югославська Республіка Македонія. З цим були солідарні й інші європейські держави, блокуючи й вступ країни в ЄС. Звісно, македонці були проти, мовляв, ми самі будемо вирішувати, як називати нашу землю. Тож у 2011 році подали позов до Міжнародного суду в Гаазі та успішно виграли його. Проте суперечки тривали та щоб нарешті примиритися із греками дійшли згоди, що країна буде називатися Північною Македонією. Офіційно ця назва закріпилася лише у 2019 році. А у 2020-у Північна Македонія стала 30-м членом НАТО. До речі, греки й досі упереджено ставляться до північних сусідів та на побутовому рівні називають їх територію “Скоп’є“.

2͟.͟ ͟П͟е͟р͟е͟ж͟и͟т͟к͟и͟ ͟м͟и͟н͟у͟л͟о͟г͟о͟

Серп і молот, а також радянську п’ятикутну зірку можна й досі зустріти на стендах, пам’ятних знаках тощо. Очевидно, що в країні не проводили реформ декомунізації, як це зробили в Україні.

͟3͟.͟ ͟В͟і͟р͟а͟ ͟т͟а͟ ͟в͟і͟й͟н͟а͟,͟ ͟в͟ ͟я͟к͟і͟й͟ ͟б͟р͟а͟л͟и͟ ͟у͟ч͟а͟с͟т͟ь͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟ц͟і͟

Абсолютна більшість громадян Північної Македонії сповідує православ’я, тож місцеві храми перейняли грецьку архітектуру та релігійні обряди.

Ось, погляньте, як будують подібну церкву.

Проте на заході та півночі країни проживає величезна меншина албанців, що становить понад 22% від загальної чисельності населення. Вони, зазвичай, є мусульманами. Після обмеження їх прав на використання албанської мови та прапора у 2001 році спалахнув збройний конфлікт, який тривав більшу частину року та не обійшовся без людських втрат. Цікаво, що у війні брали участь й українці, які допомогли Македонії з авіацією та обстрілювали албанських повстанців. У конфлікт довелось втрутитись силам НАТО. Він завершився підписанням мирної угоди, що передбачала задоволення етнічних прав албанців за умови збереження територіальної цілісності країни.

͟4͟.͟ ͟М͟о͟в͟а͟

Македонці використовують абетку на основі кирилиці. І македонська мова, як одна зі слов’янських мов має багато спільних рис з українською.

͟5͟.͟ ͟Г͟р͟о͟ш͟і͟ ͟ ͟

У місцевому банку в місті #Гевгелія обміняв 100 євро на місцеві македонські денари (MKD). Отримав пачку грошей і здивувався, коли на грошах побачив зображення Божої матері. Задумався, чи не є це блюзнірством над релігією. Хоча з іншого боку – це може бути нагадуванням про існування Вищих сил задля постійного перебування в молитовному стані. На жаль, таку готівку я не зміг обміняти в жодній із країн. Привіз в Україну та знайшов обмінний пункт “Всі валюти світу” у Києві. До речі, село, в якому знаходився прикордонний пункт теж мало назву #Богородиця.

6͟.͟ ͟Х͟о͟р͟о͟ш͟і͟ ͟д͟о͟р͟о͟г͟и͟ ͟

Так, це правда.

Навіть у селах.

Без різких підйомів, що майже не викликали роздратування та втому.

Щоправда, одного разу на дорогу виповзла гадюка. І мені, малій дитині, захотілося взяти палицю та її подражнити. Ну й звісно, як же без тунелів.

А так виглядає типове село в Північній Македонії.

А ще македонці вміють доглядати за своїми річками, але не доглядають за обочинами.

Цікаво було й побачити й такий закинутий аеродром, а також вкотре зустріти на своєму шляху населений пункт під назвою #Сарай.

͟7͟.͟ ͟П͟р͟и͟в͟і͟т͟н͟і͟ ͟л͟ю͟д͟и͟ ͟

Була така ніч, коли весь час дощило. Мій одношаровий намет не був готовий до такого розвитку подій, тож я прокинувся у калюжі води та зіпсував один зі своїх павербанків. Дощ не припинявся навіть вдень. Проїхавши 24 кілометри я зрозумів, що терміново слід зупинитися. Два дні поспіль провів у Epicentrum-Veles Motel. Чудове місце, рекомендую. В номерах чисто, є телевізор та інтернет, привітний персонал. Мої речі випрали й висушили, а велосипед допомогли затягнути на 2 поверх, де також знаходився і ресторан. Саме там я провів чергову онлайн-зустріч з глядачами “Аверсу”, а також прямий ефір з підписниками в Instagram. Зв’язок від Teztelecom не підводив, тож на відео показав і те, як обладнаний мій велосипед Cube AIM 29, якого порадили для мандрівки в магазині «Веломан-Екстрім».

В одному з ефірів я неодноразово розповідав, що мусульмани добріші від християн. І це справді так. Перевірено неодноразово. Якось пізно увечері зупинився в селі #Речане (Rechane). Місцеві жителі пригостили чаєм, дали напоїв і навіть намагалися знайти мені помешкання для ночівлі. Знайшли вільний будинок, але не мали ключів від нього, тож мені довелося ставити намет на пасовищі.

Село невелике, але люди дуже згуртовані. Близько 20 людей сидять у кафе, про щось говорять. І що здивувало: не вживають алкоголь, проте палять.

͟8͟.͟ ͟А͟г͟р͟а͟р͟і͟ї͟

У Північній Македонії масово вирощують виноград, тож я інколи дозволяв собі забіг на приватні плантації.

Траплялися й гранатові сади, а також гектари перцю.

͟9͟.͟ ͟Х͟о͟л͟о͟д͟

Шлях пролягав через національний парк Маврово, що на кордоні з Албанією. Ох і намучився. Лісисті гори. За календарем 18 жовтня, а на обочині сніг.

Щоб ви розуміли для порівняння: ще тиждень тому у Салоніках я прогулювався в футболці та шортах. А тут таке! Замерз як пес. Добре, що в кафе “Кораб Трница” можна було розрахуватися картою, замовити чаю та погрітися біля каміна. Рух частенько спиняли й поліцейські, що застерігали мене бути обережним та не заважати дорожникам в ремонті доріг. Проте мальовниче Мавровське озеро в горах милувало око.

Словом, національні парки з того моменту я став уникати. Ледь звідти виїхав до теплого містечка #Дебар.

͟1͟0͟.͟ ͟Ч͟е͟р͟в͟о͟н͟о͟-͟ч͟о͟р͟н͟і͟ ͟п͟р͟а͟п͟о͟р͟и͟

Так, так, вам не показалось. На одному із закинутих будинків помітив цей стяг. І миттю зупинився з думкою: “Звідки в Македонії бандерівський прапор? Та ще й лев зображений на дверях”. Подивіться.

Пізніше зрозумів, що це не прапор революційної ОУН, а стяг Внутрішньої македонської революційної організації – національно-визвольної організації в Болгарії та Македонії, що діяла на початку ХХ столітті та боролася проти сербської та грецької влади. ВМРО проголосила метою здобуття автономії Македонії та захист болгарського населення. Тепер зрозуміло за чиїм зразком заснована ОУН (революційна) у 1940 році. І не лише кольори прапора однакові. І навіть гасло, якого використовували бандерівці: “Воля або смерть“. Нині цей стяг у Македонії використовує Демократична партія македонської національної єдності.

***

К͟у͟д͟и͟ ͟п͟і͟т͟и͟ ͟т͟а͟ ͟щ͟о͟ ͟п͟о͟б͟а͟ч͟и͟т͟и͟ ͟у͟ ͟С͟к͟о͟п͟’͟є͟ ͟в͟ ͟П͟і͟в͟н͟і͟ч͟н͟і͟й͟ ͟М͟а͟к͟е͟д͟о͟н͟і͟ї͟

Нарешті столиця. Місто Скоп’є зустріло мене чудовими велодоріжками.

Відразу навіяли спогади про польський Люблін. Місто гарне, у ньому справді є на що подивитися та ще й фактично всі архітектурні пам’ятки знаходяться в центрі міста.

Думаю вам слід зосередити увагу на ці місця:

– Скопська фортеця –

А тут, очевидно, знаходиться музей –

– Скопський акведук –

– Пам’ятник Кирилу та Мефодію –

– Музей матері Терези –

А може й зацікавить і такий ракурс –

– Військова арка –

Місто невелике, тому знайти тихе місце для встановлення намету було надзвичайно просто. Орієнтовно в цьому районі є величезна незабудована галявина, неподалік кам’яного римсько-візантійського мосту, більш відомого як Скопський акведук. І хоч сам прем’єр-міністр Північної Македонії Зоран Заєв оголосив пам’ятку культурною спадщиною – нині вона в жахливому стані, не доглядається, а туристи поблизу лишають купи сміття. Погодьтеся, що на цьому фото споруда виглядає так, як її хотілося б бачити.

І навіть в далекій Македонії мені вдалося знайти український слід. Зокрема, в місті Скоп’є існує дві українські спільноти, а також пам’ятник Тарасу Шевченку, про що я розповів у черговому випуску програми “Добрий ранок” на каналі “Аверс”.

***

͟П͟і͟в͟н͟і͟ч͟н͟а͟ ͟М͟а͟к͟е͟д͟о͟н͟і͟я͟ ͟к͟р͟і͟з͟ь͟ ͟п͟р͟и͟з͟м͟у͟ ͟м͟у͟з͟и͟к͟и͟

Тяжко було знайти відомих музикантів з країни, що мають успіх саме в електронній музиці. Але такі, звісно, існують. Зокрема, MARIO EDDIE. Відомий діджей і саундпродюсер, що за останні 3 роки здійснив прорив на музичній сцені Балканських країн, має підтримку від світових діджеїв та щороку влаштовує вибухове шоу на фестивалях Македонії, Чорногорії, Боснії та Герцоговини й Нідерландів. До речі, у серпні 2021 року вперше відвідав Україну зі своїм DJ-туром та відіграв сет у клубах Вінниці та Львова. Одна з його найпопулярніших робіт – ремікс на пісню Indila – Derniere Danse, який написав разом з українкою Nastia Zoloto.

Робота вже набрала на YouTube понад 4 млн переглядів. Ще є така родзинка

І на завершення трек PORCHE.

Дякую за увагу! Якщо ви знаєте інших артистів із Північної Македонії – пишіть на пошту info@lipichblog.com

Повернутися до змісту

Наступний розділ